Савік Шустер



страница1/9
Дата28.04.2016
Размер1.45 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Савік Шустер

Здравствуйте. Прямой эфир, телеканал «112 Украина»: телеканал, который не боится говорить правду. И правду будем мы говорить сегодня весь вечер. Наша аудитория – вся Украина. Здравствуйте. Спасибо, что вы приехали. У нас вся Украина, кроме оккупированных территорий: Донбасса и Крыма. Конечно, жалко: особенно сегодня, – что нет людей из той части Донбасса. Но у нас есть гости из той части оккупированного Донбасса. Значит, мы главные три темы этой недели будем обсуждать. Значит, первая тема: вы знаете, наверное, что Верховная Рада приняла законопроекты по особому статусу Донбасса. Это два шага в сторону мира или два шага в сторону войны? Вот попытаемся это понять. На этой неделе прозвучали обвинения в адрес премьер-министра по коррупции. Нужно ли проводить серьёзное расследование этого? Вот это мы тоже попытаемся понять. И также, как вы знаете, наверное, сегодня ночью практически, вечером поздно губернатор Днепропетровской области Игорь Коломойский с вооружёнными людьми пытался отстаивать свои интересы в государственной компании «Укртранснафта». Вот когда губернатор ходит по Киеву: то есть столице – с вооружёнными людьми в государственных учреждениях, надо ли такому человеку уходить в отставку?.. Вот вопрос. Наши гости сегодня… Олег Ляшко: народный депутат, лидер Радикальной партии. Народный депутат Алёна Бабак. Юрий Берёза: председатель подкомитета по вопросам военной безопасности и обороны парламента. Егор Фирсов: народный депутат. Николай Гордиенко: председатель Государственной финансовой инспекции Украины. Игорь Луценко: член Комитета по вопросам предотвращения и противодействия коррупции. Народный депутат Юрий Левченко. Лидер общественной организации «Народное доверие», волонтёр Сергей Шахов. Член Комитета Верховной Рады по вопросам предотвращения коррупции Олег Барна. Семён Семенченко: первый заместитель председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам национальной безопасности и обороны. Дмитрий Добродомов: секретарь Комитета Верховной Рады по вопросам предотвращения и противодействия коррупции. И также в нашей студии… Сергей Чирин: заместитель председателя общественной организации «Союз спасения Донбасса». Александр Михельсон: журналист, который часто бывает на Донбассе. Александр Белинский – его ещё нет – это журналист издания «Горловка.ЮЭй». Анатолий Рыжков: член общественной организации «Содействие развитию Лисичанска». Это город в Луганской области. Виктория Ивлева: волонтёр, журналист, фотограф, частый гость нашей программы. И это хорошо. Леонид Перебийнис: мэр города Красный Лиман Донецкой области. И Ирина Калинина. Ирина Калинина – ей пришлось уезжать, бежать, как мы называем… Беженцы. Мы называем это вот так, просто. Из Луганска. Итак, давайте начнём с первой темы: вот эти три законопроекта, которые Верховная Рада приняла. Один вопрос вообще не вызывал, я понимаю, никаких сомнений. Это статус оккупированных территорий, да? С этим согласились все фракции, входящие в европейскую коалицию. Правильно? Остальные пункты вызывали сомнения: и по поводу досрочных выборов, и по поводу введения потом, после уже выборов, особого статуса управления в этих районах. Я сразу приглашаю к микрофону Юрия Берёзу. И вот скажите нам, пожалуйста: вы и воевали, сейчас вы в политике… Вот вы проголосовали за и вы уверены, что это правильный шаг. С моей точки зрения, правильность этого шага в том, что Украина показывает Европе и Америке, что есть желание находить мирные решения. Но с точки зрения реализации, большие вопросы.

Береза

Добрий вечір, Савіку. Добрий вечір, шановне товариство. Добрий вечір, український народе. Ви знаєте, мені як нікому прийшлося відчути, що таке домовленості з Росією, після першого підписаного першого перемир’я: так званого першого перемир’я, – яке було підписано в Мінську. Буквально за кілька днів під Донецьком, у Пісках, я втратив найкращу розвідгрупу. Було вбито п’ять чоловік. Узагалі під час цих умовних перемир’їв, про які ми говоримо, про які ми почали говорити... П’ять днів назад я знову втратив людину в Пісках. За останній... за останній тиждень поранених у полку «Дніпро-1» ще чотири чоловіки. Це дуже складно, це дуже непросто. Але є одне «але». Нам треба рухатися вперед, нам треба – зрозуміло – вирішувати питання. І питання перемоги України і повернення всіх територій усе ж таки лежить через ці договори. Є декілька аргументів дуже важливих для мене. Так як я військовик і служив у трьох арміях: радянська, після розпаду Радянського Союзу я служив у Росії до часу переводу, там, півроку практично, поки писав рапорти для того, щоб перевестися в Україну, і в українській армії найбільше: десять років... Я знаю не приблизно, не по книжках, а насправді, яким потенціалом володіє Російська Федерація. І цей потенціал дуже потужний. Те, що залишилося після Радянського Союзу, особливо з боєприпасів і озброєння... От якщо ми будемо говорити про інтенсивність конфлікту, який був, наприклад, у січні-місяці, інтенсивність військових дій на території Донецької і Луганської області, то якщо так Росія буде надавати допомогу мавпам, яких вони озброїли, і своїм російським військам окупаційним, то їхніх ресурсів хватить на десять років. І це факт. Другий момент дуже важливий: у них зараз підходить час використання боєприпасів. І їм треба ці боєприпаси утилізовувати. І саме страшне, що вони вибрали шлях утилізації на наших містах, на наших громадянах, на наших територіях. І тому надважливо було все ж таки Україні підписати ці мінські угоди. Мало того, показати всьому світовому... всій світовій спільноті про те, що незважаючи ні на що, українська держава є, українська держава є в першу чергу партнером західного світу, надійним партнером, який виконує всі свої зобов’язання. І це підтвердили і перші мінські угоди, і другі. І я вважаю, що це дуже важливий крок на сьогоднішній день... про те, що... для загального вирішення цієї проблеми, в комплексі вирішення цієї проблеми, яка в нас є на сході. Насправді у нас іде війна, і це вже ніхто не заперечує. Але давайте так: якщо на перших мінських угодах представництво, яке було на перемовинах, і те саме під час другого... Усе ж таки два основних песиміста стосовно України: Німеччина і Франція – вони були присутні. Вони сіли за цей стіл. І нам зараз надважливо, щоб вони зрозуміли, що український народ єдиний, український народ бажає миру, але український народ ніколи не поступиться ні одним квадратним метром своєї території. І я розглядаю цей договір і ці закони, про які ми проголосували... тільки перший крок до звільнення наших територій. За час виконання цих умов, цих домовленостей і виконання цього закону – я наголошую, що не буде ніяких виборів, не буде ніяких, там... проходження сепаратистів. Треба чітко читати, про що ми голосували. Ми голосували про саму важливу річ: що якщо на цих територіях і будуть вибори, то вони будуть проводитися по українським законам. Не по російським, не по ДНРівським, ЛНРівським, а по українським. І це основна умова. І тут немає ніяких дискусій на рахунок того, що якось це може бути по-іншому. Насправді в нас зараз... перед нами стоїть надважлива задача, надважливіший виклик. На сьогоднішній день у нас є наслідки війни, у нас є частина окупованої території, починаючи з Криму і закінчуючи Донецькою і Луганською областю. І нам важливо зараз запустити військову економіку. І не просто запустити, а зробити так, щоб наші всі підприємства, які пов’язані з оборонним комплексом, працювали не у дві зміни чи в одну зміну, а в три, а то і чотири. І шукали час для четвертої зміни. Це надважливо. Чи буде війна у нас з Росією? Буде завжди війна з Росією. Не буде її тільки в тому разі, якщо наша армія буде сильною, якщо наша армія буде могутньою і росіяни будуть чітко розуміти: не має значення, хто буде сидіти в Кремлі, – що якщо вони прийдуть на нашу територію, вони получать по зубам. Ми мирні люди, але в нас зараз стоїть ворог на наших територіях. Для того, щоб навіть розмовляти з ним на рівних, необхідно мати сильну, професійну армію. І я думаю, моє глибоке переконання, що надважливо на сьогоднішній день використати... як ми використаємо це перемир’я, як ми використаємо і як ми будемо імплементувати оці закони, про які ми голосували. Нам потрібно зараз перепрограмування економіки, нам потрібні зараз нові професійні... професійний менеджмент на всіх підприємствах державних. І багато-багато речей, які нам необхідні. Але для того, щоб це реалізовувати, на сьогоднішній день надважлива консолідація Верховної Ради, уряду і президента України.

Савік Шустер

Вот я к вам обращаюсь… У меня много вопросов к Юрию Берёзе. Что вы можете сказать? Вы из мест, вы знаете, вы понимаете там ситуацию. Пожалуйста…

Перебийніс

Вы знаете, большинство того, что сказал Юрий Берёза, я поддерживаю сто процентов. Единственное, в чём я не то что не согласен, но хотелось бы по-другому сказать: кроме того, что будет могущественная армия… Это всё хорошо. Нам нужно сегодня показать, что мы на Украине делаем всё, чтобы те люди, которые там остались, – они себя почувствовали украинцами. Это самое главное. Понимаете, сегодня если выборы даже мы проведём – ну кто его знает, правильно это будет: его результат?.. Почему? Вот сегодня переселенцы к нам приезжают десятками тысяч… Вот, допустим, на нашей территории сегодня 8 тысяч. И вы смотрели бы, с какой жадностью они сразу же подходят к телевизору. Они смотрят новости: что есть на Украине. Ведь там же ничего не показывается на сегодняшний день. Даже на постах Пески, вот тех близлежащих донецких… одни российские программы. Ведь даже во время Отечественной войны – вот вы если со мной согласитесь – и листовки на оккупированной территории были, и газеты выдавали. Что мы сегодня делаем в этом вопросе? Ничего. Даже к этим беженцам мы сегодня, которые сегодня есть на наших территориях, которые выехали… Переселенцы. Прошу прощения, не беженцы. Мы должны показать, что они украинцы, что они нам нужны. А ведь, по большому счёту, что мы делаем? Мы… то, что сегодня привозится, там, «Красный крест», ООН, то, что мы на местах сегодня делаем, то, что сегодня с помощью губернатора организовываем и стараемся оказать помощь этим беженцам… Больше ж ничего нет. Вот на сегодняшний день я поднимал неоднократно вопрос: должна быть государственная программа. Ведь много людей хотят остаться, действительно, на этой территории. Где им жить? Что им дальше… чем работать? Чем им дальше питаться? Вот на сегодняшний день в нашем городе 800 человек только ходят в школу переселенцев. Детей. Плюс 100 человек ходят в детские сады на сегодняшний день. Мы несём затраты. А разве спросило государство: «За счёт чего вы их сегодня кормите? За счёт чего вы их сегодня подвозите?» Это люди должны чувствовать. Понимаете? Вот если мы сделаем действительно мощную армию и мы покажем всему миру и покажем вот тем людям, которые там остались, что они действительно нужны для Украины… Я с вами сто процентов… уверен, что мы свою землю… мы оставим у себя. Мы другую не требуем, а мы свою землю – её требуем.

Савік Шустер

Леонид Григорьевич, а вот вы сказали… Так за счёт чего в итоге люди ходят в школу и в садики?

Перебийніс

Ну, вот свои резервы. Где-то уменьшаем то, что нам давали на наш бюджет, где-то волонтёры помогают, где-то предприниматели совместно помогают, где-то губернатор организовывает, чтобы показать помощь… и бензином, и продуктами питания. То есть вся вот Донецкая область старается, действительно, этим людям помочь. Но им надо больше внимания на сегодняшний день.

Савік Шустер

А скажите, пожалуйста: а вот те люди, которые на оккупированных территориях, те, которые там остались, – они чувствуют себя украинцами? Они хотят жить в Украине?

Перебийніс

Значит, я вам скажу, что очень много людей действительно хотят быть на Украине. Почему я об этом говорю? Вот у нас 15 тысяч своих пенсионеров, а на сегодняшний день мы обслуживаем уже 28 тысяч. И вот люди сегодня сюда приезжают. Приезжают где-то за пенсиями, приезжают за продуктами питания. Они видят, что у нас в два раза дешевле, чем там на сегодняшний день. И они хотят, действительно, жить вот в этих условиях. Но мы должны к этому всему сделать. А мы что сегодня?.. Я прошу прощения, я, может, глубоко в этом вопросе не вникаю и не понимаю, но мы сегодня сделали такие условия, что они сегодня не приедут сюда. Потому что на блокпостах надо за определённую сумму пропуски где-то сделать… Вот вчера приезжал Зубко: вице-премьер… И действительно, докладывали, что будет с 20-го числа упорядочен… эту систему. Но это надо сделать, чтобы им показать, что они не отторгнутые от нас, что они действительно… все мы вместе на сегодняшний день. Вот эти вопросы надо в обязательном порядке: и десятки их – решать. Вот, допустим, чтобы поехать сегодня им взять пропуск, чтобы выехать, допустим, в то же самое Дебальцево… Ведь эти переселенцы не все равнозначные. Одни, действительно, по духу своему поехали сюда, другие поехали просто перебыть время, третьи поехали ещё по каким-то причинам. Всякие есть. Но многие есть, которые сегодня говорят: «Мы хотим остаться здесь. Дайте нам, пожалуйста, какие-то определённые деньги – может, даже заём, – чтобы мы могли купить квартиру». Ведь мы строим вот это жильё, которое… сегодня там немцы строят или кто там… На 500 квартир. Вот эти маленькие. За эту сумму, которую они вкладывают… эти все её деньги… мы могли бы в селе купить бы в два раза больше домов людям, которые имели бы и свой огородик, и своё, действительно, жильё. То есть они бы почувствовали нашу помощь. А мы сегодня, действительно, не можем оказать… Вот то, что мы можем… и где-то поселяем в общежития, в пионерские лагеря где-то поселяем, в дома отдыха. Я вам скажу: я недавно, ну, просто по воле случая, потому что, действительно, прихватило очень сильно… был в Трускавце. Половина санаториев… половина… все стоят пустые. Они у нас ютятся: люди… Не понятно его… ну, в каких условиях мы можем создать… Но если почувствуют они, что Украина за них, и действительно создать хотя бы элементарные условия, по-нормальному, то я думаю, что множество действительно останутся здесь. Прошу прощения.

Савік Шустер

Александр… Конечно, спасибо. Александр Михельсон.

Міхельсон

Дякую. Я полагаю, нас смотрят много людей, в том числе и вот тех, о которых сейчас упоминали, и я поэтому хотел бы сказать на русском языке: как раз на своём родном языке, кстати говоря. Просто обозначить три небольших нюанса. Нюанс первый: в действительности вот убеждения людей – они очень мало, к сожалению, зависят от фактов. И если будем правдивы, 23 года Россия занималась пропагандой: антиукраинской пропагандой – в том числе и на том же Донбассе, а Украина соответствующим образом со своей стороны не действовала, то мы не можем это сломать. Тем более… «Мы» – это Украина, имею в виду. Тем более в такой короткий срок. И уж тем более в условиях боевых действий. Во-вторых, когда вот эти вот люди приезжают сейчас сюда, это люди, которые во многом – да, они идейно делают такой выбор, и очень много волонтёров, очень много добровольцев, которых я знаю… Не тех, которые вот надевают – да? – маскхалат и идут в бой, а тех, которые помогают пенсионерам, детям, инвалидам – нуждающимся людям, которых очень много, к сожалению, в зоне боевых действий. И вот я знаю очень многих здоровых: условно говоря, здоровых физически, я имею в виду, естественно, – людей, которые приезжают вот на так называемую большую Украину с тем, чтобы оказывать гуманитарную помощь тем, кто пока выехать не может из зоны боевых действий. Я не владею точными цифрами, но я бы предположил, что это не меньше, чем вот то, чем так хвастается Россия, которая якобы туда, там, поставляет много гуманитарных конвоев. Это ещё вопрос: кто кому больше помогает. Вот волонтёры, которые находятся в Украине, или российское государство, которое, собственно говоря, большое государство. Но в то же время очень много людей, которые мигрировали оттуда сюда. Это просто те, кому вот оказалось удобнее. Кому-то оказалось удобнее в Ростовскую область, кому-то – сюда. Не по идеологическим причинам. Совершенно не по ним. Просто по причинам… потому что ближе, потому что было житло, українською мовою кажучи, да?.. Жильё. Потому что были родственники. Ну, вот у кого как сложилось. Это не зависит от идеологии вообще. И последний нюанс… Ничего мы не можем сделать для того, чтобы люди эти вот, как говорится, нас полюбили, пока мы будем говорить, что… ось як казав шановний промовець, жодного квадратного метра не віддамо. Я совершенно не уверен, что должны украинцы, настоящие патриоты, справжні наші люди гинути заради цих квадратних метрів. Я понимаю, что это очень сложный вопрос и очень спорный. Спасибо.

Береза

Тут одна проблема. Я дуже погано чув цю промову. Я дуже погано чув промову. Але я ще раз говорю, що є декілька...

Савік Шустер

Почему нас плохо слышно?

Береза

Є декілька дуже важливих моментів. От якщо розділити те, що я говорив... Перше: стосовно російської агресії. Зрозумійте: тут навіть не обговорюється. Сильна армія, підготовлене суспільство і підтримка всього народу. Тоді не буде війни, тоді Росія буде цього боятися. Що стосується тих людей, які знаходиться на окупованих територіях... Насправді дуже велике... велике значення має те, хто на певних посадах знаходиться поряд окупованих територій, як сприймають, як використовують ті чи інші моменти голови райдержадміністрацій, усі відповідальні особи. В комплексі от нормальної роботи, починаючи від районної державної адміністрації, закінчуючи Кабінетом Міністрів... Дуже важливо показати, що велика Україна – це краще, велика Україна – це мати, велика Україна завжди прийме і велика Україна ніколи не відмовиться від своїх дітей. Я мав якраз це на увазі.

Савік Шустер

Александр, пожалуйста. Да-да. Просто я… когда вы говорите, не надо бороться, воевать за каждый квадратный метр, что вы имеете в виду?

Міхельсон

Вот спасибо… спасибо за это замечание. Я хотел сказать, действительно, о том, что, к сожалению, мы не можем разграничить эти квадратные метры вот таким образом, что здесь он должен якобы быть сепаратистским: этот квадратный метр, – а вот здесь уже – украинским. Это разграничить невозможно. Цього немає. Україна неподільна в даному випадку. Навіть Придністров’я від Молдови могло відділитися завдяки річці. У нас навіть цього немає, і слава Богу, можливо. Але... але я вважаю, що коли ми маємо... Я не військовий журналіст, а більш політичний, але ми тут, власне, зараз обговорюємо саме політику... І коли ми говоримо про те, що от нібито надаються якісь спеціальні права окупованим територіям чи територіям, підконтрольним сепаратистам... А це, до речі, не так. Дійсно, абсолютно правильно. Отут абсолютно правильно було сказано: нічого вони не надаються. Там прямо сказано: в законопроекті, в уже прийнятому законі Порошенка, – що це може бути тільки після того, як вони фактично повернуться під наш контроль. Тобто наразі цього не може бути взагалі, на жаль, поки що, за наявного співвідношення сил. Так ось повертаючись до... Да, не можна розділити, але, можливо, треба було б в якийсь спосіб: не де-юре, але де-факто, – от відправити ці території у вільне плавання. Вони хотіли собі такої незалежності – ну, нехай спробують. Це єдине, що я мав на увазі. Я не мав на увазі віддавати... я не мав на увазі віддавати Україну. В жодному разі.

Ляшко

Це пропаганда «ватників»: відпустити території у вільне плавання... Хай... якщо він скаже російською мовою, то це заяви МЗС Російської Федерації. Ви хочете ще одне отримати попередження? От що зараз робить оцей Міхельсон?.. Він пропагує: нехай ідуть, не треба боротися, відпустити їх і так далі. Удома в себе, під подушкою про це говори. А в країні, яка воює, яка захищає себе, де гинуть молоді хлопці, а ти сидиш, герой, отам... Хлопці молоді гинуть, додому повертаються без рук, без ніг. У тому числі і воюючи за те, щоб ти сидів і молов оту дурницю, яку ти зараз мелеш. Савіку, це порушення закону. Це ворожа пропаганда.

Савік Шустер

Подождите. Если я всё время буду думать о предупреждениях, которые выносятся совсем по другим причинам, то мы вообще ничего не будем обсуждать.

Ляшко

Савіку, коли...

Береза

Пане Олег, я перепрошую.

Ляшко

Будь ласка.

Береза

Да. Я перепрошую. Але нам треба зрозуміти одне...

Ляшко

Ви почули, що він сказав?

Береза

Да, я почув. Я хочу вам дати відповідь. Самий основний момент: без повернення на кордони українських прикордонників... От першочергове – це перекриття кордону. От нам не так багато потрібно. Нам треба перекрити кордон з Російською Федерацією. Нам треба припинити доступ терористів і зброї, і озброєння з Російської Федерації. Це найменше. А говорити про те, що віддамо, не віддамо... Не віддамо. Ніхто не віддасть. Це треба зрозуміти всім: і Путіну, і вам, і нам. Зрозумійте: зараз стоїть питання в тому, відбудеться українська держава чи ні. І більше ніякого питання не стоїть. Будемо ми годувати окупанта чи ні. І все, більше ніяких питань не стоїть. Крапка. Дякую.

Савік Шустер

Александр, пожалуйста.

Міхельсон

І абсолютно правильно сказано. І в тому річ, щоб не годувати окупанта... Коли законопроект, який протиснули за допомогою – я в цьому впевнений... за допомогою Європи протиснув Путін от у вигляді Мінського меморандуму, коли… і того, що був у вересні минулого року, і того, що був зараз: у лютому цього року, – де протиснули оцю от тему про те, що Україна має ще і фінансувати сепаратистські території, то там не було ніякої узгодженості хронологічної. Там було чітко сказано, що Україна має це робити, а вже десь коли-небудь потім вона може там контролювати кордон. Ну, було ж таке. Було-було. Там не було хронології. Там було про це сказано в загальному. Поправка внесена і проголосована минулого вівторка Верховною Радою, сказала чітко, що таке фінансування можливе тільки тоді, коли відбудуться вибори місцеві на окупованих територіях за українськими законами. І якщо сепаратисти на це не підуть, то ніякого фінансування їм, нехай гуляють лісом, як висловився би от, наприклад, пан Ляшко, я впевнений. Він любить народні вислови. Тому я вважаю, що досить правильно ми діємо. І я хочу просто нагадати, що політика – це дуже підступна річ. Той, хто хоче робити політику, знаєте, з відкритим забралом і оголеними грудьми, – той програє. Бо це війна. Я нагадаю, наприклад, такий непопулярний приклад, як більшовиків після перевороту в Росії 1917-го року. Вони свого часу погодилися з Німеччиною на Брестський мир, тим часом зібрали військо і все відвоювали. Це не може бути для нас приємним фактом, тому що вони в результаті завоювали Україну, на жаль. Але це може бути прикладом, як треба діяти, а не розмовляти про те, що... ах, давайте ми тут усі трупом поляжемо. А далі... а далі що? Ну, коли ми трупом поляжемо, то хто ж буде Україну будувати? Дякую.

Мага

Доброго вечора, Савіку. Доброго вечора, шановна студія. «Укр-нет» – це наш постійний партнер. І дуже багато листів приходить. Дві тези, які пролунали, зараз усю Україну буквально підняли в Інтернеті, починаючи з самого заходу... Леонід Григорович, те, що ви сказали про порожні санаторії Трускавця... На жаль, із Трускавця пишуть, що саме там... там, де була стела із загиблими героями Небесної сотні, хлопчики, які приїхали туди з Луганська, фотографувалися, виставивши середній палець, практично до кожного портрета. А потім усе це розповсюдилось в Інтернеті. І тому, на жаль, уже в Західній Україні величезна купа легенд про те, як себе іноді поводять ті люди, які туди переселилися. Тому їм не завжди раді. Це ви не маєте ображатися, воно так є, таких фактів є дуже багато. Тепер – з приводу того, що сказав пан Юрій Береза: що треба зберегти цілісність. Чому? Мобілізація в Донецькій області – Савіку, я тільки шматочок листа зачитаю... «Вот как быть людям в данной ситуации? Это те, которых приглашают в армию… ну, призывают в армию в пограничных территориях. Они боятся, что у них заберут эту землю. Патовая ситуация: отказ от мобилизации – преступники, по законам Украины. А в случае сдачи территории боевикам возвращаться в семьи пути не будет. Таких сразу боевики зачисляют в предатели, воевавших против своих земляков, и неизвестно, что с ними будет, с их семьями. В таком случае многие просто не знают, как поступить». Тому і тікають і в Ростовську область, і не залишаються там. Розумієте? Тому їх теж можна зрозуміти, пане Юрію.

Береза

Я думаю, що, знаєте, правда – вона тільки одна. І тут треба робити вибір, що є твоя Батьківщина, що є твоя земля і де ти хочеш жити. І ти повинен дати відповідь. Дуже просто. Якщо ти українець, якщо ти переконаний, що це твоя Батьківщина, це є твоя земля, то тоді вибачайте, про що... про що ми говоримо? Інших варіантів немає. Все рівно прийдуть... Ну, давайте так... Ну, я не хочу навіть це обговорювати. Тому що дуже надважливо зараз зрозуміти уроки ті, що були у 17-му, 18-му і 19-му роках, під час так званих Жовтневих... після Жовтневого путчу, який... Лютневої революції в царській Росії, коли ми або наші пращури, ми, українці, втратили свою незалежну українську державу. 18 тисяч більшовиків захопили надродючі чорноземи, розповсюдили свою заразу, яку ми навіть за 70... уже пройшло 70 років, а ми до сих пір не витравили своїх голів.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База данных защищена авторским правом ©bezogr.ru 2016
обратиться к администрации

    Главная страница