Народні думи і балади «Дума про Марусю Богуславку». Балада «Бондарівна»



Скачать 100.11 Kb.
Дата06.05.2016
Размер100.11 Kb.
Народні думи і балади

«Дума про Марусю Богуславку». Балада «Бондарівна»

1) Думи – це народні епіко-ліричні пісенні твори героїчного, рідше соціального змісту.



Особливості:

- описується боротьба за національне визволення, історичні події та історичні особи;

- виконуються речитативом:

-мають всі складники епічних творів: заспів, зав΄язка, розвиток дії, кульмінація, розв΄язка.

- переважає епічний елемент з наявністю лірики.


  • нерівноскладовий вірш (від 4 до 30)

  • немає строф, замість них – тиради або періоди, які визначають закінчену думку

  • дієслівна рима

Поділяються на

  • думи про боротьбу проти турецько-татарських загарбників та про турецьку неволю 14-15 століття ( «Утеча трьох братів з Азова», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка»)

  • про героїчну боротьбу проти національного поневолення 16-17 століття ( «Хмельницький і Барабаш»)

  • соціально-побутові періоду Руїни 17 ст. «Удова», «Сестра і брат»

За висловом І.Франка, „думи – безсмертні пам’ятки, створені генієм самого народу”

Балади – ліро-епічний твір з гостро драматичним сюжетом, що виражає погляд народної моралі на трагічні конфлікти, породжені надзвичайними чи фантастичними подіями. О.Дей назвав «епосом нещасливих людей»

  • переважає сюжет із сімейного побуту і картини особистого життя ( «Ой, чиє то жито, чиї то покоси», «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці»)

  • історичні балади про життя конкретних історичних осіб, або випадки з української соціальної дійсності ( про Байду, про Лимерівну, Бондарівну);

  • оповідь драматизована, напружена, наявність діалогів.

  • народна символіка

  • міфологічні мотиви. Метаморфози (перетворення)

  • гіпербола;

  • на першому місці не подія, а почуття, які вона викликає.

У фольклористиці балади поділяють на родинно-побутові, про татарсько-турецьку неволю, про історичних осіб.

Найпоширеніший сюжет балад - перетворення невістки в тополю. У таких баладах відображено анімістичне вірування про переселення людської душі в рослинний світ. Як правило, ці вірування підсилюються мотивом віри в магічну дію слова. Досить поширеними є також балади про кровозмішання ("Жила вдова на Подолі", жертвоприношення ("Замурована мила"), викрадення дівчини з метою одруження ("Їхали козаки із поля додому"), про жіночу невірність ("Ой ти, Галю, Галю, молодая"), отруєння невірного нареченого. Сюжет балад, коли зведену дівчину козаки прив'язують до палаючої сосни, став основою для весільнообрядової лірики ("Горіла сосна, палала..").

Частина балад пов'язані мотивом "тройзілля", за яким дівчина, вирішуючи суперечку трьох козаків, обіцяє вийти заміж за того, хто привезе їй з-за моря чарівного зілля для весільного віночка.

Родинно-побутові балади, записані у ХУІІІ-ХІХ ст., побудовані, як правило, на мотивах нещасливого кохання, примусового шлюбу, зведенні дівчини, жорстокій долі покритки.

Мотивами балад про татарсько-турецьку неволю є проводи козака на війну, смерть козака внаслідок незвичайних обставин, подій, драматичні долі людей у неволі. Доволі часто зустрічається мотив нескореної полонянки, котра, хоч і має можливість стати дружиною турка, не покоряється ворогові, за що карається. Досить поширеними є балади про кровозмішення (козак визволяє дівчину з полону, закохується в неї, а пізніше виявляє, що ця дівчина його сестра).

Низка балад присвячені певним історичним особам. Відомі балади про Довбуша, Кармалюка, Бондарівну, Байду, Лимерівну. Такі балади відзначаються великим ступенем узагальнення.



Бондарівна

У містечку Богуславку Каньовського пана

Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
У містечку Богуславку сидить дівок купка,

Межи ними Бондарівна, як сива голубка.


Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку ізняв,

Обійняв він Бондарівну та й поцілував.


«Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,

Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!»


Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:

«Тікай, тікай. Бондарівно, буде тобі лихо!»


Ой тікала Бондарівна з високого мосту;

Сама ж вона хорошая, хорошого зросту.


Ой тікала Бондарівна помежи горами,

А за нею два жовніри з голими шаблями.


Ой повели Бондарівну помежи крамниці, —

Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці:


«Ой чи хочеш. Бондарівно, ізо мною жити,

А чи волиш. Бондарівно, в сирій землі гнити?»


«Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити.

Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!»


Ой як тільки Бондарівна та цеє сказала.

Ой вистрілив пан Каньовський — Бондарівна впала...


«Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати:

Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!»


Ой посунув пан Каньовський по столу таляри:

«Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум'яне!


Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, —

Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!»


Ударився старий Бондар в стіну головою:

«Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!»


Ой поклали Бондарівну на тесову лавку,

Поки звелів пан Каньовський викопати ямку.


Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину,

Поки звелів пан Каньовський зробить домовину.


Ударили в усі дзвони, музики заграли,

А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!


Коментар


Балада «Бондарівна» розповідає про горду дівчину Бондарівну, яка не прийняла залицяння пана Каньовського й різко йому відмовила, її схопили жандарми (жовніри) й привели до пана. Той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і пан її застрелив. А батькові, старому Бондареві, дав грошей «за хорошу дочку». У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів.
ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ

 


Що на Чорному морі,

На камені біленькому,

Там стояла темниця кам'яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

Бідних невольників.

То вони тридцять літ у неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Приходжає,

Словами промовляє:

«Гей, козаки,

Ви, біднії невольники!

Угадайте, що в нашій землі християнській за день

тепера?»

 

Що тоді бідні невольники зачували,



Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

По річах познавали,

Словами промовляли:

«Гей, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко!

Почім ми можем знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера?

Що тридцять літ у неволі пробуваєм,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,

То ми не можемо знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера».

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачуває,

До козаків словами промовляє:

«Ой, козаки,

Ви, біднії невольники!

Що сьогодні у нашій землі християнській великодная

субота,


А завтра святий празник, роковий день великдень».

То тоді ті козаки теє зачували,

Білим лицем до сирої землі припадали,

Дівку бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

Кляли-проклинали:

«Та бодай ти, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко,

Щастя й долі собі не мала, Я

Як ти нам святий празник, роковий день великдень

сказала!»

То тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачувала.

Словами промовляла:

«0й, козаки,

Ви, біднії невольникиі

Та не лайте мене, не проклинайте,

Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,

То буде мені, дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати;

То буду я до темниці приходжати,

Темницю відмикати,

Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».

То на святий празник, роковий день великдень,

Став пан турецький до мечеті від'їжджати,

Став дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати.

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Добре дбає,—

До темниці приходжає,

Темницю відмикає,

Всіх козаків,

Бідних невольників,

На волю випускає

І словами промовляє:

«Ой, козаки,

Ви, біднії невольники!

Кажу я вам, добре дбайте,

В городи християнські утікайте,

Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава

не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте:

Та нехай мій батько добре дбає,

Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,

Великих скарбів не збирає,

Та нехай мене, дівки-бранки,

Марусі, попівни Богуславки,

3 неволі не викупає,

Бо вже я потурчилась, побусурменилась

Для роскоші турецької,

Для лакомства нещасного!»

Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників

3 тяжкої неволі,

3 віри бусурменської,

На ясні зорі,

На тихі води,

У край веселий,

У мир хрещений!

Вислухай, боже, у просьбах щирих,

У нещасних молитвах

Нас, бідних невольників!

Завдання



На основі теоретичних відомостей та опрацювання художніх творів заповніть таблицю.

Подібне й відмінне в думі, історичній пісні та баладі



Позиції порівняння

Дума

Історична пісня

Балада

1.

Час виникнення (століття)










2.

Тематика (героїчна / соціально-побутова)










3.

Обсяг (малий / середній / великий)










4.

Герої (конкретні історичні особи / типізовані образи)










5.

Характер розповіді (розлогий / динамічний; до­кладний /стислий)










6.

Фантастика (є / немає)










7.

Характер використання художніх засобів (широке / фрагментарне / відсутнє)










8.

Можливість імпровізації (є / майже немає)










9.

Поділ на строфи (є / немає)










10.

Кількість складів у рядках (однакова / різна)










11.

Особливості композиції










12.

Форма виконання

















База данных защищена авторским правом ©bezogr.ru 2016
обратиться к администрации

    Главная страница