Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова



страница1/3
Дата11.05.2016
Размер0.67 Mb.
  1   2   3




Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
На правах рукопису

ПОЛІЩУК ВАЛЕРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 159.942.6-053.6
ПСИХОЛОГІЯ ПЕРЕЖИВАНЬ ВІКОВИХ КРИЗ

У ПІДЛІТКОВОМУ І ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.07 − педагогічна та вікова психологія
Дисертація

на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук
Науковий консультант:

доктор психологічних наук, професор,

дійсний член НАПН України,

директор Інституту проблем виховання

НАПН України

БЕХ Іван Дмитрович
Київ − 2013

ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..........................……….….…….….….

ВСТУП.……………………………………………….………….……..…………..

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕЖИВАНЬ ВІКОВИХ КРИЗ У ПІДЛІТКОВОМУ І ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ……………………………………………………………….…….……………

5

6



16

1.1.

1.2.

1.3.
1.4.

Теоретико-емпіричні витоки наукових уявлень про вікові кризи....….......

Психологічні теорії про вікові кризи: основні наукові положення..……….

Історико-психологічний дискурс: переживання як комплексний показник змісту вікових криз………………………………………….………………..

«Підліткова криза» – «підлітковий вік» – «юнацька криза» − «юнацький вік»: співвідношення понять……………………………………………........

16

31
60
70

Висновки до першого розділу…………….……………………..….……..……….

РОЗДІЛ ІІ. КОНЦЕПТУАЛЬНА ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ ПЕРЕЖИВАНЬ ВІКОВИХ КРИЗ У ПІДЛІТКОВОМУ І ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ………………………………………………………..……………….………....

90

93


2.1.
2.2.

2.3.
2.4.


Особистісно-орієнтований підхід – теоретико-практична основа концепції симптомокомплексів переживань вікових криз…………..……

Принципи дослідження симптомокомплексів переживань вікових криз....

Симптомокомплекс як системна структурна одиниця переживань і феномен «дитинства»………………………………………………..…...........

Базові симптомокомплекси нормативних і ненормативних криз у підлітків і юнаків………………………………………………….……...........


93

98
110
118

Висновки до другого розділу………….……….………………………….……..…

РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПЕРЕЖИВАНЬ ПІДЛІТКОВОЇ КРИЗИ (КРИЗА 13 РОКІВ)……………………………………………………….

138
140

3.1.

3.2.
3.3.

3.4.

3.5.

3.6.

Методичні основи вивчення переживань вікових криз…….……..…..........

Базові симптомокомплекси: причинно-наслідкові зв’язки і структурно-функціональний зміст……………………….………….………..…………...

Змістові характеристики симптомокомплексу в дівчат-підлітків….....……

Змістові характеристики симптомокомплексу в хлопців-підлітків…..........

Суб’єктивна інтерпретація переживань підлітками………….………….….

Психологічна профілактика підліткової кризи………………………….…..

140
148

158

179

203

217

Висновки до третього розділу……………………………………..….....................

РОЗДІЛ ІV. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПЕРЕЖИВАНЬ ЮНАЦЬКОЇ КРИЗИ (КРИЗА 17 РОКІВ)…………………………………………….………….

224
226

4.1.

4.2.
4.3.
4.4.

4.5.

Однофазовий зміст базового симптомокомплексу….………………………

Динаміка позитивного і негативного симптомокомплексів у дівчат…………………………………………………………………….……..

Динаміка позитивного і негативного симптомокомплексів у хлопців………………………………………………………………………….

Суб’єктивна інтерпретація переживань дівчатами і хлопцями……...……..

Психологічна профілактика юнацької кризи…………………………..........

226
233
256

277

295

Висновки до четвертого розділу…….…….……………………..……....................

РОЗДІЛ V. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПЕРЕЖИВАНЬ КРИЗИ ВХОДЖЕННЯ В ДОРОСЛІСТЬ (КРИЗА 23 РОКІВ)………………….………



302
304

5.1.

5.2.

5.3.

5.4.
5.5.

Двохфазовий перебіг симптомокомплексу…………………………....……..

Динамічні особливості переживань у дівчат (жінок)…………….....………

Динамічні особливості переживань у юнаків (чоловіків)…………............

Суб’єктивна інтерпретація переживань дівчатами (жінками) і юнаками (чоловіками)…………………………………………………............................

Психологічна профілактика кризи входження в дорослість.……….……...


304

312

333
356

373

Висновки до п’ятого розділу…...…………………….……………..…..................

РОЗДІЛ VІ. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПЕРЕЖИВАНЬ ВІКОВИХ НЕНОРМАТИВНИХ КРИЗ….……………………..………………………........

380
382

6.1.
6.2.

Повсякденні несприятливі навчально-виховні реалії і стереотипи як соціальні витоки ненормативних криз………………………………….…....

Базовий комбінований симптомокомплекс переживань ненормативних криз...................................................................................................................




382
399

Висновки до шостого розділу….………………………………………….……….

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….…..........

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….…….........

ДОДАТКИ………………………………………………………………..…………..



416

418


424

470




ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

дод. – додаток, додатки

кл. – клас, класи

ПРП – провідна рейтингова позиція

Р. – розділ

р.в. – річний вік

р.д. – річний діапазон

РП – рейтингова позиція

РР. – розділи

рр. – років



ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасна навчально-виховна ситуація в освітянському просторі, відображаючи в морально-правовій свідомості підростаючої особистості втрату цінності людського життя, меркантильні споживацькі інтереси, активне прогресування індивідуалістичної психології, примітивізм духовного становлення, невпинне знецінення суспільно-корисної особистісної та професійної самореалізації, акцентує підвищений суспільний запит до психологічної науки з метою розробки прогностичного диференційованого підходу у вікових кризах до особистості на основі конструктивного вивчення її переживань.

У зв’язку з цим пріоритетними постають завдання з’ясування психологічного змісту вікового кризового розвитку підлітків і юнаків в умовах часто несприятливої соціалізації та окреслення в ньому вікових перспектив для особистісного становлення. Їх виконання неможливе без чіткого розмежування структурно-функціональних особливостей вікових нормативних і ненормативних криз між собою та стабільними періодами. Унікальність вікових криз полягає в стрімкій трансформації індивідуально-особистісних переживань як провідних емоційно-пізнавальних показників підростаючої особистості, її кардинальних світоглядних позитивних чи негативних перетворень у ставленні до себе, природи, соціального оточення.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що вивчення психології переживань у відносних межах вікових криз людини залежить, по-перше, від варіативних, часто полярних, наукових уявлень про феномен «переживання», стосовно якого домінують такі наукові підходи: а) переживання як «цілісна одиниця» або «мінливе системне явище»; б) «властивість свідомості» або «показник емоційної сфери». По-друге, − від розуміння феномена «вікові кризи», альтернативні тлумачення якого знаходяться в діапазоні «природна закономірність – соціальна зумовленість». По-третє, – від змістової диференціації понять «підліткова криза», «підлітковий вік», «юнацька криза», «юнацький вік».

У такому смисловому контексті основні наукові положення про вікові кризи вперше було сконцентровано в радянській педології 1920-30-х років, пізніше – поляризовано в дослідницькому діапазоні «від ствердження їх як закономірних явищ вікового розвитку» (Л. С. Виготський) – «до їх заперечення» (О. М. Леонтьєв). Одне із центральних місць серед цих положень належить обґрунтуванню вікового призначення феномена «симптомокомплекс», яким учені не послуговувалися в пізніших наукових дослідженнях навіть на рівні теоретичного аналізу, однак за допомогою якого Л. С. Виготський розробив такі характеристики криз дошкільного віку, досконалість яких досі не викликає сумніву. Стабілізувалася думка, що нормативні кризи як закономірні життєві явища уособлюють динамічність і системність вікового розвитку (І. Д. Бех, Л. І. Божович, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, М. Г. Єлагіна, В. І. Слободчиков та ін.). Ненормативні, як альтернативні їм, висвітлюються в межах концепцій життєвого шляху (К. А. Абульханова-Славська, І. С. Кон, Г. С .Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко та ін.). Загалом, це психологічні та хронологічні життєві дороговкази (Л. І. Анциферова, Ф. Ю. Василюк, О. А. Донченко, В. Ф. Моргун, Р. І. Павелків, К. М. Поліванова, М. В. Савчин, Т. М. Титаренко та ін.).

У світлі досягнень генетики й психогенетики, починаючи з 1980-х рр. (Л. І. Авраментова, О. О. Александров, Р. Л. Аткінсон, Р. С. Аткінсон, М. П. Дубинін, М. С. Єгорова, Н. М.  Зирянова, Т. М. Марютіна, І. В .Равіч-Щербо та ін.), наукові уявлення про соціальну значущість вікових криз визначають у підростаючої особистості потенційні можливості самостійного чи з допомогою оточення ефективних умінь подолання кризових виявів, формують активну мотивацію самопізнання і пізнання навколишньої дійсності. Ці досягнення передбачають аргументований перехід від декларування в неї наявності певної генетичної програми (за Л. С. Виготським, внутрішньої логіки розвитку), яка розгортається і змінюється в умовах сучасних, часто несприятливих, навчально-виховних реалій та стереотипів як соціальних альтернатив особистісно-орієнтованому підходу, до експериментального пошуку її зовнішніх показників – симптомокомплексів.

Однак, незважаючи на зростання цілеспрямованого інтересу до проблеми вікових криз і, як наслідок, формування задля її вивчення потужного дослідницького поля з метою з’ясування сутності вікової логіки розвитку в підростаючої особистості, педагогічна та вікова психологія на сьогодні не має цілісної концепції про їх психологічний зміст. Це відображається, зокрема, у недоказовому поширенні дискусійних характеристик підліткової кризи на весь підлітковий вік (В. А.  Аверін, Г. Г. Аракелов, Т. В. Драгунова, І. В. Дубровіна, Д. Й. Фельдштейн та ін.), фрагментарному аналізі юнацької кризи (Е. Еріксон, І. С. Кон, Х. Ремшмідт, А. В. Толстих, І. П. Шахова, І. Г. Шендрик та ін.), відсутності аналізу наступних нормативних криз, і, головне, у протиставленні нормативних криз (вікових) із ненормативними (життєвими кризами).

Поза увагою дослідників залишаються питання виокремлення необхідних соціальних умов для впровадження в процесі переживання вікових криз доказового особистісно-орієнтованого впливу, обгрунтування напрямів психологічної профілактики з метою пом’якшення, або «згладження», кризових явищ. Це вимагає тривалого теоретико-емпіричного вивчення вікових криз, переживання яких є їх основною унікальною динамічною одиницею. Остання, як виразник в особистості типових та індивідуальних психологічних характеристик (базових симптомів), що на різних вікових етапах взаємозамінюються або взаємозмінюються, зумовлює виникнення внутрішніх особистісних утворень, які термінологічно (відповідно до назв симптомів) і за змістом схожі або співпадають.

Таким чином, соціальна і психологічна значущість означеної проблеми, її недостатнє теоретичне і практичне вивчення і зумовили вибір теми нашого дослідження «Психологія переживань вікових криз у підлітковому і юнацькому віці».



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт кафедри психології Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова за напрямом «Теорія і технологія навчання і виховання у системі освіти». Тему дисертації затверджено вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № 4 від 30.11.2003 р.) та узгоджено бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 30.11.2010 р.).

Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні й емпіричному вивченні генезису, структури, змісту базових симптомокомплексів переживань вікових криз та розробці напрямів їх психологічної профілактики в підлітковому і юнацькому віці.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз історико-психологічного генезису і змісту теоретико-методологічних підходів до вивчення вікових криз та їх переживань у підлітковому і юнацькому віці.

2. Розробити й обґрунтувати концептуальні засади дослідження симптомокомплексів переживань вікових криз у підлітковому і юнацькому віці.

3. Емпірично визначити відносні межі вікових криз як хронологічних показників кризового місцеперебування особистості в підлітковому і юнацькому віці.

4. Емпірично виявити структурно-функціональні особливості та динаміку базових симптомів вікових криз як емоційно-пізнавальних диференційних орієнтирів між собою та суміжними віковими періодами в умовах повсякденних несприятливих навчально-виховних реалій і стереотипів життєдіяльності особистості в період підлітковості та юності.

5. Емпірично виявити в підлітків і юнаків рівень їхньої суб’єктивної інтерпретації базових симптомів вікових нормативних криз.

6. Розробити та обґрунтувати змістові напрями психологічної профілактики вікових криз у підлітковому і юнацькому віці.

В основу дослідження покладено припущення, що: 1) переживання вікових нормативних криз (підліткової, юнацької, входження в дорослість) мають різні унікальні структурно-функціональні особливості базових позитивних і негативних симптомокомплексів, активна взаємодія яких визначає кризове місцеперебування особистості у віковому розвитку та її потенційні особистісні перспективи; 2) переживання вікових ненормативних криз мають спільну унікальну структуру базового негативного симптомокомплексу, який ускладнює перебіг вікових нормативних криз.



Об’єкт дослідження: переживання вікових криз особистістю як психологічний феномен.

Предмет дослідження: закономірності переживань вікових криз у підлітковому і юнацькому віці.

Для реалізації дослідницької стратегії зіставлення, виконання поставлених завдань, перевірки сформульованих гіпотез було використано комплекс методів дослідження: 1) організаційні: пілотажний, лонгітюд, порівняльний зріз; 2) теоретичні: системно-структурний, історико-логічний та порівняльний аналіз першоджерел про психологічні особливості вікових криз; теоретичне моделювання (Р. І); 3) емпіричні: анкетування, аналіз продуктів діяльності, аналітичне спостереження, біографічний метод, контент-аналіз, нестандартизовані самозвіти, авторські методики для вивчення симптомів переживань нормативних криз, прикладне моделювання, психологічна бесіда, узагальнення незалежних характеристик (Р. ІІІ-VІ); 4) математичні: кореляційний аналіз, рангування даних, середні показники об’єму (Р. ІІІ-ІV).

Змістова спрямованість роботи: 1) історико-теоретична; 2) концептуальна; емпірична.

Експериментальна база дослідження. Пілотажне (1996-1998 рр.) і лонгітюдне (1998-2010 рр.) дослідження, порівняльні зрізи (2000-2010 рр.) проведено в СЗШ І-ІІІ ст. № 1 м. Глухова Сумської області, СЗШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Могилів-Подільського (Вінницька область), Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського (Вінницька область), Вищому комунальному навчальному закладі Сумської обласної ради «Путивльський педагогічний коледж імені С.В. Руднєва», Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка та професійно-педагогічному коледжі названого університету, Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. У дослідженні брали участь 82 школярі 15-16-річного віку (далі у тексті – р.в.; роки, років – рр.; річного діапазону – р.д.), 88 школярів і 42 студенти 16-17 р.в., 43 школярі, 42 учні коледжів і 84 студенти 17-18 р.в., 45 учнів коледжів і 84 студенти 18-19 р.в., 124 студенти 19-20 р.в., 120 студентів 20-21 р.в., 124 студенти 21-22 р.в., 86 студентів (із них – 26 магістрантів) і 46 випускників 22-23 р.в. інших навчальних закладів (із них – 18 працюючих), 66 студентів (із них – 13 магістрантів) і 56 випускників інших навчальних закладів 23-24 р.в (із них – 23 працюючих). Усього: 213 учнів шкіл, 87 учнів коледжів, 730 студентів (із них – 39 магістрантів), 102 випускники інших навчальних закладів (із них – 41 працюючих).

Генеральна сукупність досліджуваних – 1132 особи.



Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що:

уперше проведено теоретико-емпіричне дослідження генезису та психологічних закономірностей основної динамічної структурної одиниці вікових криз – симптомокомплексів переживань, які утворюються з окремих складових (симптомів); систематизовано наукові положення про психологію особистості кризового віку; обґрунтовано змістові відмінності між віковими ненормативними і нормативними кризами та суміжними з ними стабільними періодами; у руслі особистісно-орієнтованого підходу до підростаючої особистості розроблено концепцію симптомокомплексів переживань вікових криз у підлітковому і юнацькому віці; створено окремі динамічні психологічні моделі нормативних криз, нормативних і ненормативних криз відповідно; визначено відносні межі підліткової кризи, або кризи 13 років (перехідного періоду від молодшого шкільного до підліткового віку), юнацької кризи, або кризи 17 років (перехідного періоду від підліткового віку до юнацького), кризи входження у дорослість, або кризи 23 років (перехідного періоду від юнацького віку до вступу в дорослість) і ненормативних криз; розроблено понятійні визначення їх базових симптомів; з’ясовано гендерні динамічні структурно-функціональні особливості базових симптомів нормативних криз із виокремленням оптимальних вікових інтервалів для їх розвитку чи локалізації; обґрунтовано гендерну динамічну вікову лінію нормативного базового симптомокомплексу переживань у системі «підліткова криза – юнацька криза – криза входження в дорослість» як «вікову норму кризового розвитку»; виявлено суб’єктивну інтерпретацію симптоматики власних переживань нормативних криз підлітками і юнаками; з’ясовано зміст типових несприятливих повсякденних навчально-виховних реалій і стереотипів як основних умов виникнення ненормативних криз; розроблено та обґрунтовано змістові напрями профілактичної роботи для «пом’якшення» перебігу кризових явищ; розроблено психодіагностичний інструментарій для визначення змісту базових симптомокомплексів переживань вікових криз;

поглиблено та уточнено історичну хронологію розробки проблеми; психологічний зміст понять «вікові нормативні кризи», «вікові ненормативні кризи», «симптомокомплекс», «переживання»; наукові положення про значущість психології переживань вікових криз для особистісного розвитку;

подальшого розвитку набули наукові уявлення про методологію досліджень вікових криз у підлітковому і юнацькому віці; психологічний зміст вікових кризових явищ у підлітків і юнаків; упровадження результативного особистісно-орієнтованого впливу в процесі переживання особистістю вікових нормативних і ненормативних криз.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що систематизована теоретико-емпірична інформація про вікові кризи та їх базові симптомокомплекси переживань може бути використана в навчальних програмах із психології (ОКР «Магістр») вищих педагогічних навчальних закладів, Інститутів післядипломної педагогічної освіти у формі навчальних спецкурсів: «Криза 13 років: феноменологія, проблеми», «Криза 17 років: феноменологія, проблеми», «Криза 23 років: феноменологія, проблеми», «Психологія особистісно-орієнтованого впливу у вікових кризах». Їх зміст пропонується також вивчати в контексті розділів вікової та педагогічної психології «Психологія підліткового віку», «Психологія юнацького віку», «Психологія дорослості». Результати суб’єктивної інтерпретації переживань підлітками і юнаками адресовано передусім їм для мотивованого самопізнання вікового розвитку, їхнім батькам, а також практичним психологам і педагогам. Розроблений психодіагностичний інструментарій вивчення переживань призначений психологічній службі загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ, ВНЗ. Сформульовані напрями психологічної профілактики вікових криз − це професійні компетенції передусім практичних психологів щодо достовірного встановлення місцеперебування підростаючої особистості у віковому розвитку та адекватного формування її розвивальних перспектив у найближчих вікових періодах.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалася на: міжнародних науково-практичних конференціях «Психолого-педагогические проблемы воспитания подрастающего поколения» Брянск, 2004), «Психологічні аспекти національної безпеки» (Львів, 2008), «Основные парадигмы педагогики и психологии в ХХІ веке» (Харьков, 11-12 ноября 2011 г.), «Людські цінності і толерантність у сучасному світі: міжконтинентальний діалог інтелектуалів» (Київ, 16 листопада 2011 р.), «Психологія і педагогіка: актуальні питання ХХІ ст.» (Одеса, 25-26 листопада 2011 р.; 23-24 грудня 2011 р.), «Основные вызовы и пути их решения» (Харьков, 2-3 декабря 2011 г.), «Психолого-педагогічні виклики сучасності: шляхи розв’язання та новітні перспективи» (Львів, 16-17 грудня 2011 р.); VII міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні підходи до інтеграції дітей з особливими потребами» (Луцьк, 26-30 вересня 2011 року), ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні проблеми в освітньому процесі» (Харків, 26-27 жовтня 2012 р.); І міжвузівській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні проблеми в освітньому процесі» (Харків, 7-8 жовтня 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Вища педагогічна освіта України: історичний процес та сучасні євроінтеграційні процеси» (Глухів, 16-17 лютого 2012 р.); науково-практичній конференції «Розвиток педагогічної майстерності вчителя в контексті сучасної освітньої парадигми» (Київ, 9 лютого 2012 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку» (Переяслав-Хмельницький, 16-18 березня 2012 р.); Всеукраїнському науково-методичному семінарі «Становлення професійних якостей практичного психологів у різних галузях діяльності» (Умань, 20 січня 2012 р.); Міжрегіональних науково-практичних семінарах «Депривація та вікові кризи особистості: базові симптомокомплекси» (Луцьк, 14 грудня 2011 р.), «Вікові кризи в контексті психогенези особистості» (Луцьк, 4 жовтня, 2012 р.); науково-практичному семінарі з міжнародною участю «Феноменологія депривації: психолого-педагогічний і теоретико-прикладний дискурс. Ремедіум 2» (Луцьк, 6 квітня 2012 р.); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми практичної психології» (Глухів, 11-12 жовтня 2012 року), засіданнях кафедри психології НПУ імені М.П. Драгоманова (2004-2012 рр.) і кафедри практичної психології ГНПУ імені О. Довженка (2003-2011 рр.), щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів НПУ імені М.П. Драгоманова (2005-2011 рр.) і ГНПУ імені О. Довженка (2006-2011 рр.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у: навчально-виховний процес і діяльність психологічної служби Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 698 від 25.06.2012), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 843-40/03 від 13.07.2012), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 123 від 03.09.2012); навчально-виховний процес Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 524 від 30.07.2012), Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 3/4013 від 04.10.2012), Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (довідка № 2590 від 08.10.2012), Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського (Вінницька область) (довідка № 168 від 09.04.2012), Вищого комунального навчального закладу Сумської обласної ради «Путивльський педагогічний коледж імені С.В. Руднєва» (довідка № 261 від 06.08.2012); навчально-виховний процес і роботу практичних психологів СЗШ І-ІІІ ст. № 1 м. Могилів-Подільского Вінницької області (довідка № 123 від 08.05.2012), СЗШ м. Глухова Сумської області (довідка відділу освіти Глухівської міської ради № 1022 від 08.10.2012).


  1   2   3


База данных защищена авторским правом ©bezogr.ru 2016
обратиться к администрации

    Главная страница