Левашова Ольга Леонидовна канд фарм н., ассистент; Савельева Елена Валерьевна ассистент; Копотева Наталья Васильевна ассистент; Чаленко Наталья Николаевна ассистент. В сборнике представлены тезисы



страница14/21
Дата13.11.2016
Размер1 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21

БИОГЕННАЯ РОЛЬ ТОРИЯ

Иванова А.А., 10 группа. Руководитель: Макаров В.А.


Торий – химический элемент III группы периодической системы Д. И. Менделеева, является тяжёлым слаборадиоактивным металлом, принадлежит к актиноидам. Малотоксичный элемент, который постоянно присутствует в тканях человека и вносит свой вклад в естественный фон облучения живых существ. По категории содержания в организме он относится к ультрамикроэлементам. Концентрация тория в организме крайне мала, и состовляет 10−6 – 10−7 %. У человека суточное поступление тория с продуктами питания (рыба, морской планктон, донные водоросли, пресноводные моллюски, морские животные) и водой находиться в пределах от 0,05 до 4 мг. Из организма выводиться с мочой 0,1 мкг, с калом 2,9 мкг. Дефицита тория в организме не наблюдается, а его избыток возникает вследствие чрезмерного поступления из внешней среды.

При избытке поступлении тория в организм 60-93 % накапливаются в скелете. Аккумулируется также в почках, печени, селезенке, костной ткани, в лимфатических узлах и надпочечниках, но наибольшее количество концентрируется в костном мозге. Торий имеет тропизм к ретикуло-эндотелиальной системе. Он плохо всасывается из желудочно-кишечного тракта и не вызывает отравления. Это можно объяснить тем, что соединения тория гидролизуются в кислой среде желудка. Конечным продуктом является нерастворимый гидроксид тория, который выводится из организма. Торий образует прочные комплексы с белками, аминокислотами и органическими кислотами.

Доза тория в 100 г вызывает острое отравление организма. Распределение его зависит от пути поступления, растворимости и вида соединения. Нерастворимые соединения тория могут на долго задерживаться в легких. Отлагаясь в костях около кроветворных тканей, природный торий-232 становится источником гораздо более опасных для организма изотопов - мезотория, тория-228, торона. Торон является дочерним продуктом распада тория. Длительное использование обычных терапевтических доз торона вызывает ухудшения состояния кожи, появляются пузыри и желтые твердые корочки, происходит нарушение эпидермиса, подкожной ткани и кожных капилляров. Патологическое действие торона проявляется развитием в костях злокачественных новообразований, раком печени, лимфомами.

В 1930-х и 40-х годах применяли препарат торотраст (диоксида тория) – вещество для получения более контрастных рентгеновских снимков, и диагностики заболеваний печени и селезенки. Торотраст – это коллоид с 25% содержанием тория-232. Препарат прописывали тысячам пациентов, однако наблюдались случаи заболевания кроветворной системы. Попадая в кровь в результате инъекций, торий осаждает протеин и тем способствует закупорке капилляров. В настоящее время препараты тория-232 относят к канцерогенным и не применяют. Наиболее известные органические соединения тория – формиат, ацетат, тартрат и бензоат, все используются в медицине. Некоторые изотопы Тория применяют для развития ядерной медицины. Например, торий-228 для получения радиофармацевтических продуктов, в радиоиммунотерапии при лечения рака и синдрома приобретенного иммунодефицита (СПИД).

Таким образом, торий не играет никакой биологической роли, хотя постоянно присутствует в тканях растений и животных. Он малотоксичен, но, как природный радиоактивный элемент, способен оказывать влияние на естественный фон облучения организма. Торий способен проникать в тело человека при ингаляции, при приёме пищи, при контакте с кожей, однако по всем этим путям только незначительно количество тория проникает в кровь. Основное количество тория извергается естественным путём. На сегодняшний день торий активно используется для развития ядерной медицины.

Литература:

1. Уран и торий в органах и тканях человека. / Н.В. Барановская, Т.Н. Игнатова, Л.П. Рихванов / научная статья по специальности «Биология» // журнал «Вестник Томского государственного университета». – 2010. № 339.

2. Торий. /И. Г. Минеева, Д. А. Минеев/ научная статья по специальности «Химия» [Електронний ресурс] // журнал «Химия и жизнь». – 1973.№3. –Режим доступа: http:// cyberleninka.ru/article/n/uran-i-toriy-v-organah-i-tkanyah-cheloveka

3. Популярная библиотека химических элементов. [Електронний ресурс] / Электронная библеотека «Наука и техника». – 2003. – Режим доступа: http: // n-t.ru/ri/ps/pb090

4.Опасность тория. / И. Н. Бекман / [Електронний ресурс] // Курс лекций. – Режим доступа: http: // www.monazite.ru/content/L7.pdf

5.Химия естественных радиоактивных элементов. / Д. И. Мычко / [Електронний ресурс] Лекция№7. – Режим доступа: http://www.bsu.by/Cache/pdf/365573.pdf

БІОГЕННА РОЛЬ МАГНІЮ

Тодорюк Д. Г., 11 група. Керівник: Сирова Г.О.


Магній – хімічний елемент головної підгрупи другої групи, третього періоду періодичної системи хімічних елементів Д. І. Мендєлєєва, з атомним номером 12 та електронною конфігурацією [Ne]3s2. Лужноземельний метал, позначається символом Mg (від латинського - Magnesium), і має відносну атомну масу 24,312 а.о.м. Проста речовина магнію, являє собою, легкий, ковкий метал срібно-білого кольору. Заслугу відкриття елементу приписують англійському хіміку Гемфрі Деві, який, у 1808 році, електролізом суміші магнезії та оксиду ртуті отримав амальгаму не відомого раніше металу, якому він дав назву «магнезія».

Магній входить до складу численних мінеральних та органічних сполук. Однією з найважливіших таких речовин є хлорофіл який також називають «кров’ю рослин» (через схожість будови з молекулою гемоглобіну, тільки комплексоутворювачем в хлорофілі виступає магній). Значення та важливість останнього всім відома – здійснення фотосинтезу. В рослинах, магній також входить до складу фосфатів та деяких неорганічних солей, що містяться в протоплазмі і клітинному соці. Застосування магнієвих добрив стимулює синтез вітамінів А та С в рослинах.

Не мало важливою є роль магнію в організмі людини. Магній – макроелемент, в організмі людини міститься близько 20 г. магнію. Він локалізується в основному в кістках скелету, емалі та дентині зубів, м’язах, серці, мозку, печінці, нирках та підшлунковій залозі, а також – в грудному молоці. Така топографія пов’язана з наступними функціями магнію:

• є одним з головних компонентів необхідних для утворення кісткової та м’язової тканин;

• сприяє виведенню холестерину;

• має антиспазматичну дію;

• активує, та входить до складу деяких ферментів, таких, як енолаза, карбоксилаза та гексокіназа;

• впливає на нервово-м’язову передачу;

• здатен пригнічувати центр дихання та судиннорухальний центр в мозку, знижуючи, таким чином, артеріальний тиск.

Дефіцит магнію може стати причиною серцевих хвороб і навіть до інфаркту міокарда. Різке зниження рівня магнію може викликати судоми або параліч. Надлишок магнію посилює гальмівні процеси в ЦНС, спричинює брадикардію та посилює перистальтику кишок. Високий вміст його в крові спричинює «магнезіальний наркоз» (сонливість). Французькі біологи також встановили вплив деяких елементів, зокрема і магнію, на отримання потомства. Експерименти на коровах показали, що надлишок калію в їжі матері призводить до народження переважно дітей чоловічої статі, а надлишок кальцію і магнію - жіночої статі.

Для підтримання цього рівня необхідно споживати 280-400 мг. на добу. Отримати його можна с таких продуктів, як горіхи, шоколад, какао, квасоля, пшениця, ячмінь, насіння соняшнику і гарбуза, кунжут, фісташки, арахіс, фундук, мигдаль, кеш’ю, морська капуста, гречка, гірчиця та інші.

У медичній практиці використовують магній оротат, магній гідроксид, магній пероксид, магній карбонат, магній силікат, магній сульфат та магній фосфат, які, здебільшого, входять до складу кровозамінник та полівітамінних препаратів, що виявляють заспокійливу, снодійну, протисудомну, знеболювальну, сечогінну, спазмолітину, адсорбуючу, протикислотну та жовчогінну дію.

Література:

1. Глосарій термінів з хімії / Й. Опейда, О. Швайка, Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк : Вебер, 2008;

2. В.Г.Хухрянский, А.Я.Цыганенко "Химия биогенных элементов" изд."Вища школа" 1990 г. – 64-65 с.

3. Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии. Чекман И.С., Киев, 1987г.;

4. Суховєєв В.В., Сенченко Г.Г., Ковтун Г.О., Приплавко С.О. Металовмісні лікарські препарати. — К., 2000.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21


База данных защищена авторским правом ©bezogr.ru 2016
обратиться к администрации

    Главная страница