Кодекс Канонів Східних Церков, Рим, 1990. Ккц катехизм Католицької Церкви, Львів, 2002



страница7/23
Дата03.05.2016
Размер4.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   23

Вступ

Монашество i його вплив у моєму житті та в житті УКУ


Для мене велика честь бути запрошеним до участі з доповіддю на Соборі нашої Церкви, який присвячений монашеству, – за що я щиро дякую.

По-перше, хочу зазначити, що в моєму особистому житті монахи, монахині та монаші обителі відіграли велику, а часом і вирішальну роль. Протягом уже 30 років, в середньому місяць на рік, я проводжу в обителях богопосвячених осіб. Разом це становить приблизно три роки. Більш ніж півроку я провів у василіянському, студитському та венедиктинському середовищах. Поважну частину моїх досліджень, наукових праць і текстів здійснено чи створено в монастирській атмосфері. Я дуже вдячний за гостинність монастирів, за духовний провід і світлий приклад монахів та монахинь.

Проте це не лише мій досвід. Спільнота УКУ постійно користає зі щедрості й відкритості монастирів. Чимало рішень щодо майбутнього розвитку нашого університету – не лише духовних, а й адміністративних і стратегічних – формувалось у монастирях. Вже не кажу про реколекції та прощі, під час яких викладачі й студенти УКУ досвідчили чернечу гостинність. Іншими словами, годі уявити мені власну працю та діяльність УКУ без свідчення богопосвячених осіб та безпосереднього глибокого спілкування з ними.

По-друге, розглядаючи тему ролі богопосвячених осіб у культурі, освіті та науці, я не забуваю про те, що в чернечому житті молитва і все, що для неї необхідне, є абсолютним пріоритетом. Поряд із молитвою та іншими духовними дисциплінами, які забезпечують інтегрованість монашого життя, існує ще безліч обов’язків, що їх сповнюють богопосвячені особи згідно з традицією та харизмою своїх чинів і згромаджень. Під час перебування тут, у Бразилії, яскраво видно, наскільки все пасторальне життя Греко-Католицької Церкви в його різноманітних вимірах побудоване на посвяті богопосвячених осіб. Дозволю собі поділитися спогадом, як на першому Соборі нашої Церкви 1996 року звіт владики Єфрема Кривого, ЧСВВ, про діяльність УГКЦ в Бразилії та душпастирський внесок богопосвячених осіб вразив мене своєю системністю і докладністю, а зокрема масштабністю пасторальної праці. Іншими словами, слід не забувати, що монахи та монахині стараються і молитися, і виконувати найрізноманітніші служіння в Церкві, тобто що наука, освіта і культура не можуть бути виключним пріоритетом ченців і черниць.

Завершую вступні ремарки запобіжним вибаченням і представленням перспективи. У цій презентації говоритиму про роль богопосвяченого життя в культурі, освіті та науці, дещо згущуючи фарби та навмисно загострюючи певні питання. Оскільки Собор є унікальною нагодою їх поставити, то наперед прошу пробачення, якщо деякі з моїх висловлювань видаватимуться надто провокативними. Ця доповідь має на меті накреслити певні перспективи та пропозиції до дискусії, а не констатувати якісь абсолютні істини. Годі зміцнювати організм, не звертаючи уваги на його слабкі сторони й не торкаючись його больових точок. Глибоко відчуваючи загальнолюдські, церковні й насамперед свої власні обмеження, я все ж живу надією, що ми покликані йти поза їхні межі. І в цьому можуть і мають нас вести – з мужністю, а інколи й із героїчним подвижництвом – особи богопосвячені, які покликані до правдивого християнського радикалізму. Млявим справжнє монашество ніколи не було.

Вочевидь я представляю перспективу на чернече життя з погляду ректора католицького університету, а не з погляду монаха (хіба що такого собі недомонаха), тому не претендую на відчуття усіх проблем із серцевини внутрішнього досвіду богопосвяченого життя. Щоб заручитися принаймні часткою цього внутрішнього досвіду, я звертався з питаннями про нашу з вами тему до представників наших монаших згромаджень. Їхні думки є важливим джерелом для цієї доповіді.



I. Історичні явища і статистика,

над якими варто замислитися

Християнське монашество протягом двох тисячоліть було важливим, а то й провідним чинником інтелектуального і культурного розвитку різних суспільств, зокрема українського чи тих, де містяться українські поселення. Монастирі та чини відчували свою інтелектуальну відповідальність і з монашим радикалізмом ішли в авангарді розвитку писемності, архітектури, образотворчого мистецтва. І не тільки. Список учених єзуїтів, венедиктинів, францисканців вражає: астрономи, біологи, математики... Це святість життя, воплочена в думку, із творчим вираженням.

Ідеться не лише про поодинокі твори чи культурні артефакти, а про структурні організми культури і про структуру культури загалом, про що дуже багато навчав блаженний Папа Іван Павло ІІ.

Сьогодні одна з найпотужніших і найперспективніших структурних одиниць у культурі –це університет. Сучасні університети динамічно зростають як щодо кількості студентів, так і щодо соціальної, економічної та навіть політичної впливовості. В Україні (залежно від того, як рахувати) кількість вищих навчальних закладів і студентів зросла більше ніж вдвічі за останні 20 років.

Сам феномен університету історично виник передовсім із монашого середовища, і його корпоративні риси й навіть архітектура великою мірою визначалися монастирськими традиціями. В Європі майже всі давні університети, сьогодні державні з державним фінансуванням, були засновані церковною (папи) чи державною (королі) владою часто на основі катедральних або монаших шкіл за співпраці світського й чернечого духовенства. Розвиток цих старовинних університетів просто немислимий без участі монашества: Болонья (1088 р. заснування) і Оксфорд (1096 р.), Париж (1150 р.) i Кембридж (1209 р.), Саламанка (1218 р.), Карловий у Празі (1348 р.), Краківський (1364 р.), та й Львівський також (1661 р.).

Протягом століть у різних країнах присутності Католицької Церкви ченці й черниці творили і провадили численні вищі навчальні заклади. Наприклад, у США із 244-х католицьких вищих навчальних закладів (усіх є 4300–5700, залежно від застосованих критеріїв) 160 досі перебувають під опікою чинів і згромаджень. Із найвідоміших – такі, як Джорджтаун (єзуїти, 1789 р.), Нотр-Дам (Згромадження Святого Хреста, 1842 р.) та Бостон Колледж (єзуїти, 1863 р.) посідають чільні місця у світових рейтингах 200 найкращих університетів (відповідно 164-те, 63-тє, 161-ше місця, за Times Higher Education; за іншою оцінкою 134-те, 137-ме, 305-те місця, QS World University Ranking). Йдеться не лише про відомих інтелектуалів – єзуїтів, домініканців чи францисканців; багато університетів утворилося із педагогічних інститутів для дівчат при жіночих монаших згромадженнях. Цікаво, що в Сполучених Штатах католицькі навчальні заклади – відносно молодий феномен. Хоча традиції поодиноких із них сягають ХVIII ст., більшість постала або отримала акредитацію у ХХ ст., зокрема вже після Першої світової війни. Процес творення в США католицьких вищих навчальних закладів триває і у ХХІ ст., щоправда за ініціятиви передовсім мирян.

Низьке число покликань, а то й повна відсутність їх у деяких, зокрема жіночих, згромадженнях у Північній Америці, Європі й певною мірою в економічно більш розвинених країнах Південної Америки ставить під знак питання, наскільки богопосвячені особи, чини та згромадження будуть спроможні провадити вищі навчальні заклади в цих частинах світу. Деякі менші навчальні заклади в останніх роках закривалися або входили до складу інших, більших закладів. Адміністрування не одного коледжу й університету в Північній Америці перейшло з рук богопосвячених осіб до рук світських. Пособорова криза в Церкві, яка позначена секуляризацією та детрадиціоналізацією суспільства, поставила під знак питання католицьку ідентичність не одного вищого навчального закладу, засновниками яких були ченці і черниці. В останні десятиліття деякі католицькі виші, включно з тими, яких породило середовище богопосвячених осіб, просто відмовилися від назви «католицький». Так, наприклад, сталося з кількома інституціями в Канаді і з відомим Католицьким університетом в Наймеґені, хоч ректором тоді був єзуїт.

Ці дуже поважні труднощі і критичні виклики не заперечують, однак, того історичного факту, що богопосвячені особи традиційно були провідними в розвитку науки, освіти і культури. У багатьох випадках те, що вони започаткували своїм жертовним служінням, дало потрібний поштовх ділу, яке продовжують віддані світські члени Церкви, з широким суспільним значенням, зокрема в економічно слаборозвинених країнах, де загострені соціальні проблеми.

Богу дякувати, є в певних частинах світу позитивні тренди розвитку. У Лівані, до якого приїжджає чимало студентів з різних арабських країн і де кількість католиків становить третину тої, що в Україні, сьогодні діє 5 католицьких університетів, з яких 4 створили і провадять монаші чини (єзуїти і три маронітські чоловічі чини). У травні 2011 р. Європейська федерація католицьких університетів прийняла своїм членом 6-й ліванський вищий навчальний заклад, що його заснували і провадять маронітські монахині. Потенціал богопосвячених осіб для розвитку культури, науки й освіти був, є і, мабуть, буде потужним. Що це означає для нашої Церкви – ще не визначене питання, над яким слід пильно працювати.

Нижчеподана статистика є велемовною. По цілому вільному світі Католицька Церква, зокрема чини та особи богопосвяченого життя, творили і творять різні вищі навчальні заклади, часто якнайкращої якості, суттєво впливаючи на всі аспекти суспільного життя своїх країн і ширшого світу. Традиційна і потенційна роль таких закладів під проводом ченців і черниць має бути темою наших роздумів.



Вибрані відомості про католицькі університети щодо ролі монашества у їхньому творенні124

Країна

Кількість населення (млн.)

Кількість католиків (млн.)

Кількість університетів

Кількість католицьких університетів (за даними FUIC)

Аргентина


40

33

85

7

Австралія

22

5

39

2

Бельгія

11

7

14

7

Бразилія

190

130

200

15

Канада

34

12

83

12

Чехія

10

3

70

1

Франція

66

30

110

7

Німеччина

81

25

70

1

Угорщина

10

5

10

1

Польща

40

34

500

4

Словаччина

5

3,7

35

1

Іспанія

46

37

76

8

Італія

60

51

95

10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   23


База данных защищена авторским правом ©bezogr.ru 2016
обратиться к администрации

    Главная страница