Кодекс Канонів Східних Церков, Рим, 1990. Ккц катехизм Католицької Церкви, Львів, 2002



страница14/23
Дата03.05.2016
Размер4.02 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23

Висновок

Маю надію, що цей короткий огляд дасть нам змогу краще зрозуміти, чим є традиція, та допоможе збагнути, наскільки важливим є правильне розуміння нашої багатої духовної та літургійної спадщини із застосуванням чинів, які відображають нашу традицію. У нашому духовному житті ми втішаємось усвідомленням того, що покликані жити з Христом та у Христі, що здійснюється в богослуженнях. Можливість прославляти Бога та поклонятися Йому є великою радістю для нас. Будучи членами Української Греко-Католицької Церкви, ми маємо чим пишатися в нашій традиції: богослов’ям, духовністю, літургією. Шлях, що відкривається перед нами, ставить виклик: треба старатися бути справжніми християнами, пройнятими традицією УГКЦ, що починається у Христі. Нам слід навчитися уважно слухати волю Церкви. Мусимо навчитися виконувати волю спільноти й бути відкритими до сприйняття багатств нашої Церкви. Людям слід бути дуже обережними, коли вони відкидають те, чого не розуміють. Отець Роберт Тафт пише: «Іншими словами, літургія є спільною традицією, ідеальною молитвою, до якої я мушу рости, а не якоюсь приватною грою, яку я можу звести до рівня своєї банальності. І коли обряд містить щось, чого я не розумію, а особливо коли це є те, що християни практикують практично в кожній традиції Сходу і Заходу приблизно протягом тисячоліття, тоді, можливо, я маю визнати брак мого власного розуміння, перед тим ніж відразу його відкидати, оскільки це виходить за межі мого розуміння»191 192. Ми з вами покликані поглиблювати розуміння та знання традиції нашої Церкви.

На завершення запрошую роздумати над роллю духовності в нашому житті, яке ми здійснюємо в щоденному літургійному існуванні нашої Церкви. Так, адаптації та зміни, які спираються на традицію, звичайно, можна робити, однак нам слід починати цей рух, беручи до уваги все Тіло Христове, тобто Церкву. Маємо упокорити наші егоцентричні ідеї для досягнення динамічнішого й повнішого розуміння того, ким ми є як УГКЦ та хто ми є як представники спільноти богопосвяченого життя. Це виразна воля Католицької Церкви, про яку пишуть, починаючи від Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, Другого Ватиканського Собору, а також у різних папських енцикліках та постановах. Якщо ми хочемо бути добрими католиками, то покликані вчитися, як максимально втілювати в життя нашу прекрасну літургійну та духовну церковну спадщину. Коротко кажучи, це кидає виклик нашому молитовному життю. Воно має бути інтенсивним. Наше молитовне життя має бути керованим та сформованим літургійним життям Церкви, котре охоплює молитовне правило та Божественну літургію.
СІМ’Я ЯК СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ПОКЛИКАНЬ
д-р Павло Сергій МАКУХ НОҐАС

професор Папського Католицького Університету

Парана, Бразилія


  1. Вступ

Мій сину, доню, ким ти бажаєш бути, коли виростеш? Це питання кожний батько і кожна мати ставить дитині бодай раз під час її дитинства. Потім повторить, коли вона є підлітком.

Деякі діти, навіть коли вони вже дорослі, не знають, якою дорогою йти. І ця нерішучість є дуже поширеним явищем. Можливо, більше поширеним у наш час, коли молоді люди користуються «свободою» практично безмежною. Сьогодні є дуже багато можливостей, які займають час нашої молоді. Крадуть її дорогоцінний час.

У дитинстві я хотів бути священиком. Я вважав за дуже гарну й важливу особу о. Сергія Красняка, за твердиню життя для мене та моєї родини. Він хрестив мене, я прийняв урочисте Святе Причастя з його рук. Мої батьки коментували: мати священика – це велика гордість і задоволення, заохочували, але ніколи не силували.

Пам’ятаю, що я і мій брат Рафаїл (я мав десь 6 чи 7 років, а він – близько 4 або 5 років) гралися в «богослуження» майже щодня. У мого батька був магазин, ми використовували стару підставку для цукерків як «аналой». Священиком був Рафаїл, який комічно ставив газету на «пульпіт», оголошував щось незрозуміле, що закінчувалося на «Господу помолімося», на що я відповідав, співаючи «Господи, помилуй».


Мій батько навчався у Малій василіянській семінарії в Прудентополісі. Мій дід Петро відіслав його туди, коли йому було 12 років, тому що вважав неслухняною дитиною. За якийсь час пан Петро Ноґас отримав від тодішнього ректора семінарії о. Єфрема Кривого лист, що звеличував якості малого Онуфрія.

Онуфрій, мій батько, ще деякий час був у василіянському новіціяті в Іваї, але за якийсь час залишив монаше життя.

Запрошення до участі в Соборі є для мене великою честю. Чим більша честь і задоволення, тим більшу відповідальність це накладає.

Замість того щоб шукати в книгах, наукових статтях, релігійних і мирянських текстах, я вибрав метод анкетування за допомогою інтернету (Survey). Вибір не випадковий за адгезією, що призводить до обмеження, тому що результати, отримані тут, не можна узагальнити в цілому.



  1. Характеристика респондентів

У першій фазі дослідження взяли участь 150 богопосвячених осіб (священики, сестри), з яких 120 відповіли на анкету в повному обсязі. Аналіз відповідей першої групи показав, що дослідження стане глибшим, якщо залучити також і мирян.

На другому етапі взяло участь понад 900 мирян, з яких 708 заповнили опитування. Мирян було поділено на дві групи в деяких дослідженнях: український народ та студенти Папського Католицького Університету штату Парана.




    1. Стать і вік

Жінки становили більшість в усіх групах: 57% між богопосвяченими особами і 55% серед мирян. Середній вік був: богопосвячених осіб – 45 років, мирян українського походження – 38 років і студентів – 25 років. Розподіл між віковими групами подано в графіку.

Вік богопосвячених осіб




Вік мирян









    1. Освіта

Серед єпископів і священиків високий відсоток магістрів та докторів – 28%; серед монашества – 6%. Серед монашества більшість мають ступінь спеціаліста або бакалавра. Тільки один респондент у категорії «інше» заявив, що має лише основу освіти. Загалом видно, що освіта є важливим фактором для нашої Церкви.

Серед мирян українського походження виявлено 5% магістрів та кандидатів наук, 23% фахівців та 2,4% мають тільки початкову школу.



  1. Час богопосвяченого життя

Середній час богопосвяченого життя (священики, сестри) становить 27 років, розподіл подано в графіку нижче.

Бачимо високу концентрацію в смугах, час яких становить від 15 до 40 років.

Серед молоді відсотки нижчі, що означає зниження покликань за останні 15 років.

У наведенній нижче таблиці можемо спостерігати, що відсоток тих, які вступають до чинів чи згромаджень з початковою школою, в останні роки різко знизився. Було кілька випадків покликаних з вищою освітою.

Можна припустити, що існує тенденція, що особи вибирають богопосвячене життя на вищому академічному рівні.

Середній вік у чоловіків, коли вперше замислилися про вибір священства чи богопосвяченого життя, становить 12 років, для жінок – 13 років.

Середній вік, в якому чоловіки вирішили остаточно йти за цим покликом, становить 19 років, для жінок це 18 років.

З цього можна зробити висновок, що жінкам загалом знадобилося менше часу, щоб зробити остаточне рішення в цій ділянці.

Частота відвідування богослужень у дитинстві залежала для богопосвячених осіб від відстані до парафії чи каплиці, як це можна бачити в таблиці нижче. Крім того, дві третини респондентів відвідували церкву раз або й більше разів на тиждень.


    1. Мотиви і вплив на покликання

Наведений нижче графік показує, що основними мотиваціями були: йти за Божим покликом, служити спільноті та ближнім; обидві обрали 2/3 респондентів.

Слід зазначити, що можна було вибрати більш ніж один варіант, тому сума перевищує 100%.



Серед чинників, які найбільше вплинули на покликання, свобідна воля зайняла перше місце – 60%. На другому місці вплив мами – 46%. Було відзначено, що є три варіанти, практично пов’язані, близько 27% кожний: монахиня, священик, батько. Зауважено великий вплив сім’ї на підвищення та стимулювання покликання до священства чи монашого життя.

Варто відзначити декілька унікальних відповідей: друзі дитинства, мачуха, навіть наречена.

У багатьох відповідях підкреслено важливість сімейних молитов у ті моменти рішення. Також часто згадувано, що родини відвідували священик, монахиня, катехитка. Крім того, було кілька відповідей з іменами тих, хто заохочував покликання.

Дехто підписував анкети.

Також варто згадати запитання, що його порушив респондент. Наводжу дослівний уривок:



«Спочатку я запитую: що таке сім’я? Уже навіть знаю, яку відповідь отримаю. Відповіді дуже часто пишні й помпезні, але на практиці, з кожним днем… на жаль, я не міг розраховувати на велику підтримку від моєї сім’ї; тим, ким я сьогодні є, – зобов’язаний моїй волі та мужності… Багато хто вважає, що бути священиком чи богопосвяченою особою – це мати вищий статус, більше того, є такі, що тільки задля статусу, а не за покликом Божим ідуть до монастиря. Сьогодні доцільно переглянути методи навчання для послідовників цього покликання».

¼ респондентів уже не сприймає сім’ї як колиски для майбутніх богопосвячених осіб. Процитую кілька відповідей:

«Сім’я втрачає свою моральну і духовну ціність».

«Цінності світу яскравіші від релігійних цінностей, і сім’ї не знають, як виховувати своїх дітей у виборі справжніх цінностей».

«Сьогодні, коли зменшується кількість дітей, рідко коли яка сім’я заохочує сина чи дочку до богопосвяченого життя; усі зацікавлені в хорошій освіті, професійній підготовці, добрій роботі і нащадках».

«Світ повний речей, які важливіші для молоді, аніж богопосвячене життя».

«Церква відкидає і засуджує другий шлюб. Чи не губляться покликання в таких ситуаціях? А прощення за те, що не вдалося?»


    1. Вплив зовнішніх факторів на покликання

Зовнішні фактори, поза сім’єю, більш актуальні для пробудження нових покликань, пов’язані з прикладом богопосвячених осіб: є позитивний відгук між 80% і 90% приблизно. Інші фактори, як показано на графіку нижче, мають негативний вплив на покликання.



  1. Бачення мирян

Додатково до аналізу залучено дві групи, як описано вище: миряни Української Греко-Католицької Церкви та студенти Папського Католицького Університету штату Парана.


    1. Сім’ї

На наведеному нижче графіку показано поділ за сімейним станом. Серед студентів значно переважають неодружені, а між українським народом одружені становлять більшість.

Звичайно, можна також помітити, що майже 90% студентів не мають дітей, серед віруючих українського народу цей показник становить близько 45%, або більш як половина тих, які відповіли на запитання, мають дітей, але є мало сімей, у яких є по троє або більше дітей. Такі тенденції наступають із західного світу.





    1. Участь у богослуженнях

Миряни вказали, як часто брали участь у богослуженнях у дитинстві і як ця практика продовжується на цей час.

На наведеному нижче графіку видно, що за часів дитинства велика кількість (2/3) респондентів брали участь у богослуженнях раз або більше разів на тиждень. Тепер найвищий відсоток тих, хто не відвідує богослужень, становить ¼ від загального числа.

Здається очевидним, що розквіт нових покликань безпосередньо пов’язаний з участю в богослуженнях, хоча це не є єдиним фактором.




    1. Відповідь на покликання

У наведенній нижче таблиці миряни вказали причини, які спонукають людину витривати у священстві або богопосвяченому житті. Найчастіше трапляються такі фактори: служіння спільноті та ближньому, відповідь на Божий поклик. Обидва фактори мали більш як 2/3 відповідей. На третьому місці опинилися заохочення священика, монахині, катехита – на думку майже третини опитаних.

Ще в контексті богопосвяченого життя мирянам було запропоновано відповісти: чи в якийсь момент у їхньому житті вони відчували поклик до богопосвяченого життя. Лише 7% відповіли, що вони ступили на дорогу богопосвяченого життя, але в якийсь час залишили її. Треба відзначити, що 34% у своїх відповідях підкреслили, що відчували поклик до богопосвяченого життя, але не вийшли за рамки відчуття чи намірів. Для цієї частини відповідачів можна поглибити це дослідження, ставлячи питання: Чого вам забракло, щоб ефективно розпочати богопосвячене життя? Це особи, яким не вистачило стимулу або які не знайшли справжнього керування і підтримки.



Серед мирян 53% сприймають сім’ю як колиску для майбутніх нових покликань до священства або чернечого життя. Серед відповідей були позитиви і негативи:

«Сім’я має менше впливу на прийняття рішень своїх дітей»;

«Релігія вже не настільки потрібна, щоб жити»;

«Не бачу сім’ю як підтримку релігійного життя сьогодні»;

«У цьому контексті сім’ю більше хвилює виживання і споживання»;

«Чим більше сімей відвертається від Бога, тим більший хаос»;

«Сім’я є першим і найважливішим впливом, що його зазнає людина».




    1. Вплив зовнішніх факторів на покликання

Приклад священиків та богопосвячених осіб має вирішальне значення для нових покликань, на що позитивно відповіло більше ніж 80% опитуваних. Негативні фактори – це реклама і споживання й ті, що ставлять вище те, «що маю», понад те, «ким я є».



  1. Сім’я та покликання

    1. Сімейна структура та покликання

На завершення ми попросили опитуваних відобразити їхнє сприйняття зв'язку між повноцінною сім’єю (в якій забезпечено всі виміри людського життя: духовний, інелектуальний, суспільний) та покликаннями до богопосвяченого життя. Приблизно 48% священиків, монахинь заявили, що нові покликання залежать від структури сім’ї, а 36% вважають, що вони взаємозалежні.

Отже, маємо більш ніж 80% відповідей на користь того, що має бути сильний зв'язок між повноцінною сім’єю та покликаннями. Трохи більше 10% вважають, що вони не пов’язані. Лише 5% відповіли, що від повноцінності сім’ї залежить відповідь на покликання до богопосвяченого життя.

У відповідях мирян результати були більше розділені. Звернімо увагу, що 31% опитаних вважають, що повноцінність сім’ї та покликання не залежні.


    1. Висновки

Анкети містили 26 питань (з них 5 відкритих) (анкети долучаємо). Вибірка становила 120 богопосвячених осіб та понад 900 мирян, з яких 708 заповнили опитування.

Респондентів просили поділитися своїм аналізом взаємозв’язку між повноцінною сім’єю і розквітом нових покликань, а також висловити думки з цього питання.

Відповіді богопосвячених осіб та мирян в тому випадку були дуже подібні, і, отже, їх згруповано разом.

Багато респондентів високо оцінили важливість батьківського прикладу, молитви з дітьми, потребу показати приклад моральних і релігійних цінностей. Деякі зазначили, що сім’я впливає не тільки на покликання до богопосвяченого життя, але на всі інші покликання і професії, так що в нас є кваліфіковані лікарі, хороші інженери, добрі працівники, свідомі громадяни, врешті-решт – «Царство Боже в усьому світі».

Деякі опитані покликалися на нові концепції сім’ї, які поширюються в засобах масової інформації і трапляються в нашому світі: батьки розлучилися та створили нову сім’ю без згоди Церкви, інші форми співжиття.

У минулому мати сина-священика чи дочку-монахиню було джерелом гордості для більшості батьків. Сьогодні багато сімей не схвалюють цього вибору дітей.

Інші опитані, в меншій кількості, підкреслили необхідність для нашої Церкви зрозуміти зміни, а також переосмислити актуальний підхід до виховання нових покликань:

«Сім’ї не мають структури і не можуть передавати цінностей дітям»;

«Засоби масової інформації роблять більший вплив, аніж сама сім’я»;

«У сім’ї не говорять про богопосвячене життя, і тому молоді люди не мають підтримки, щоб дослухатися до голосу Божого; згублені через брак молитви в сім’ї»;

«Підлітки і молодь перебувають під впливом споживацтва та успіху за всяку ціну, тому важко знайти чи почути Божий заклик. Коли це усвідомлюють, почуваються духовно слабкими, та соромно стає звертатися по допомогу і підтримку»;

«Що таке структура сім’ї сьогодні? Чоловік і жінка залишаються одружені, щоб підтримати свій статус та щоб показати церковній спільноті, що все добре, але стосунки дуже послабилися. Церква має зрозуміти страждання цих сімей. Церква також має припинити відкидання сімей, які створили другий шлюб, тих, що залишили богопосвячене життя, або неповні сім’ї, але загалом базуються на католицьких моральних релігійних цінностях. Ці люди можуть зробити значний внесок у виховання покликань»;

«Крик душі: тепер я розумію, що в чернечих спільнотах є багато заздрості до інших. Це відштовхує і знеохочує покликаних»;

«Чим більше розвинута структура сім’ї та активна її участь в релігійному житті, тим більше нові покликання будуть процвітати».


Резюмувати хочу не висновком, а питанням: багато людей покинуло Церкву, ймовірно, багато хто з них по-справжньому покликаний до богопосвяченого життя. У який спосіб Церква (священики, монахи і монахині, катехитки, віруючі миряни) можуть врятувати ці покликання? Відповідь є: йти їм назустріч! Але глибше питання: як? Яким має бути наш метод для досягнення цієї мети?

Як зберегти, підтримати кожну сім’ю як колиску покликань?



РОЛЬ МОЛОДІЖНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ПЛЕКАННІ ПОКЛИКАНЬ
Назар ДУДА

Україна
Роль молодіжних християнських спільнот у пробудженні та плеканні покликань

Молодість – період людського життя між дитинством та повною зрілістю, період досить короткий, проте дуже часто цей період називають чи не найвизначнішим у людському житті.

Говорячи про молодь, Другий Ватиканський Собор називає її «надією Церкви», а Папа Іван Павло ІІ в Апостольському поученні Christifideles laici (Покликання і місія мирян) говорить про молодь як про «дорогу до майбутнього». Також документи першої сесії Патріаршого Собору УГКЦ говорять про те, що «молодь є не тільки майбутнім, але й теперішнім Церкви»193, вказуючи, що молодь має виняткову силу і великий виклик для майбутнього Церкви. Тож не дивно, що душпастирству молоді в Церкві відведено дуже важливе місце.

Та особливо молодість вважають привілейованим віком для зародження і плекання покликань. Про це говорить вищезгадане Апостольське поучення Christifideles laici: «У житті кожної людини є хвилини, особливо важливі й вирішальні для розпізнання Божого покликання й виконання довіреної Богом місії. До таких хвилин належить період зростання та молоді роки»194.

Напевно, на згадку про покликання усі ви згадали розповідь про біблійного юнака, котрий звертається до Ісуса: «Учителю, що маю робити, щоб осягнути життя вічне?» Саме у світлі цієї розповіді спробуємо розглянути тему моєї співдоповіді: «Роль молодіжних християнських спільнот у пробудженні та плеканні покликань» – та на її основі зробити певні дороговкази, які, сподіваюся, допоможуть у практичному втіленні її в життя.



  1. Перше, що нам стає зрозуміло з євангельської розповіді про юнака, це те, що він був дуже багатий, що й стало причиною сумного завершення історії.

Говорячи про «багатство», євангелисти чітко вказують на його матеріальний вимір, а євангелист Лука навіть вказує на юнака словом «знатний», підкреслюючи статус, який йому надавало його багатство. Сучасна молодь, про яку ми говоримо, напевно, не володіє такими багатствами, проте їй притаманні багато інших «багатств» (спокус), які спричинюють її матеріальну (фізичну) залежність, подібну, а можливо, і набагато більшу від тієї, що її мав багатий юнак. Сучасний світ переповнений різного роду пропозиціями легкого та швидкого задоволення: телебачення, інтернет, алкоголь, розпуста. Ці пропозиції готові поглинути молоду людину, ще не сформовану й не готову до протистояння.

Говорячи про багатого юнака, також слід зазначити, що сам період молодості є особливим людським багатством, адже є часом відкриття власного «я» та складання «життєвих планів», є періодом росту, котрий має бути ростом «у мудрості, у роках і у ласці у Бога і у людей» (Лк. 2, 52)195. Це період відкриття власних можливостей та прийняття перших життєво важливих рішень, період, сповнений ентузіазму та натхнення.

У молодості людина переважно має оптимістичне бачення світу і свого майбутнього, віру в здійснення власних мрій і прагнень. Коли молодь стикається із жорстокою реальністю, несправедливістю дорослого світу, її може спіткати розчарування, наслідком якого є бунт, негативізм, відкинення будь-яких норм, нігілізм, цинізм. Знаючи цю рису, притаманну молодості, владики УГКЦ у своєму листі до молоді підбадьорюють її: «Ви шукаєте правди, і, коли не знаходите її або спостерігаєте, що вона викривлена, коли бачите, що нівечать красу, яку Господь заклав у свою природу, – усе це вас вражає. Ви бажаєте це виправити і можете це зробити»196.


  1. Невід’ємною характеристикою молодості є становлення особистості – процес, який, зокрема, супроводжується питаннями вибору: яким шляхом маю іти, що робити, ким і де я себе бачу в майбутньому. Це ті питання, які ми називаємо питаннями пошуку власного «я», або пошуку покликання. Питання у своїй суті подібні до того, з яким звертається до Ісуса юнак: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне

Всупереч загальноприйнятній думці, що сучасна молодь є дуже байдужою, результати досліджень показують, що у своїх духовних пошуках молодь і сьогодні є досить активною. Так, для прикладу, результати досліджень, проведені перед Патріаршим Собором 2007 р., присвяченому тематиці молоді, вказують, що «достатньо великий прошарок молодих людей перебуває в процесі постійного пошуку своєї релігійної належності. Духовні пошуки української молоді переважно хаотичні. Їхні релігійні переконання в більшості є результатом особистого пошуку. Часто молоді люди, будучи невдоволеними принципами функціонування традиційних християнських Церков, а часто й не ознайомлені з їхньою діяльністю, захоплюються неопротестантизмом, східними релігіями або астрологією, водночас відчуваючи велику потребу в чітких духовно-релігійних орієнтирах»197.

У цих пошуках молодь керується спостереженнями та аналізом власної поведінки й поведінки інших. Шляхом логічних роздумів вона знаходить суперечності у правилах, яких навчають їхні батьки чи інші люди. Особливо чутливі до невідповідності слів (проповідуваних ідеалів) і вчинків, поведінки дорослих. Тому батькам і наставникам слід зважати, аби їхні слова не розходилися із вчинками.

Згідно з попередньо згадуваним опитуванням нинішня молодь здебільшого вважає, що Церква має бути присутньою у вишах і що ця присутність має полягати у проведенні регулярних зустрічей і дискусій зі священиками. А серед питань, які ставить молодь священикові, найбільша кількість стосується його особистості (священика): наскільки те, що проповідує священик, якого молодь сприймає як офіційного речника Церкви, випливає з його особистого життя?

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23


База данных защищена авторским правом ©bezogr.ru 2016
обратиться к администрации

    Главная страница