Інформаційна довідка про хід виконання Національної програми



страница1/3
Дата01.05.2016
Размер0.6 Mb.
  1   2   3
Інформаційна довідка
про хід виконання Національної програми
екологічного оздоровлення басейну Дніпра та
поліпшення якості питної води у 2006 році

Протягом 2006 року Мінприроди спільно з іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування забезпечували супровід та контроль за виконанням завдань і заходів, визначених Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.


Стан поверхневих вод у басейні р. Дніпро

Дніпро є найбільшою річкою України і має площу водозбірного басейну 291,4 тис. км2 в межах України. Річка Дніпро є основним джерелом водопостачання великих промислових центрів у межах басейну, а також півдня і сходу країни.

Спостереження за станом забруднення поверхневих вод у басейні Дніпра за гідрохімічними показниками проводилися на базовій мережі спостережень Гідрометслужби України у 2006 році на 39 річках і 6 водосховищах дніпровського каскаду. Узагальнення даних спостережень проводилось Центральною геофізичною обсерваторією (ЦГО).

Крім того, відповідно до програми моніторингу вод водогосподарськими організаціями у басейні Дніпра контролювалась якість води 7 великих водосховищ (6 водосховищ Дніпровського каскаду і Карачунівське водосховище на р. Інгулець), 34 річки в місцях основних водозаборів і прикордонних зонах, 7 каналів, 18 зрошувальних систем а також технологічних водойм і зворотних (стічних) вод атомних станцій, які мають вихід у водойми басейну Дніпра. З 1 липня 2006 року вступила в дію нова Програма моніторингу, згідно з якою у басейні Дніпра контроль здійснюється на 188 створах, з них 31 створ на питних водозаборах, 28 – на транскордонних, вміст радіонуклідів визначається на 109 створах.

Загалом 2006 рік у басейні Верхнього Дніпра за величиною водності був близьким до багаторічного середнього значення, а Середнього Дніпра – близьким та дещо вищим за норму.

Гідрохімічний стан водосховищ Дніпровського каскаду та водотоків басейну протягом останніх років характеризувався піковими кризовими періодами на початку року та протягом літнього спекотного періоду.

Найбільший вплив на рівень забруднення водних об’єктів басейну Дніпра мали сполуки важких металів (іони марганцю, міді, цинку, заліза), сполуки азоту, феноли. Основними забруднювачами водних ресурсів Дніпра і його приток є біогенні речовини – органічні гумінові та азотні сполуки, залізо, які надходять з болотистих територій водозбору верхнього Дніпра і його верхніх приток Прип’яті та Ужа, а також утворюються в слабопроточних водосховищах каскаду внаслідок їх сильного “цвітіння” у літню пору року.

За даними спостережень середній вміст розчиненого у воді кисню у більшості річок був достатній і знаходився в межах 5,62 - 13,07 мг/дм3. Низький вміст кисню, на рівні екстремально високого забруднення1 (далі - ЕВЗ) - 1,41 мг/дм3, було зафіксовано у липні на р. Устя (м. Рівне).

Мінералізація більшості річок не перевищувала норму і змінювалась в межах 274-984 мг/дм3, за винятком річок Мокра Московка (м. Запоріжжя) та Інгулець (м. Кривий Ріг), де вміст іонів підвищився до 1178-1815 мг/дм3. Мінералізація річок Орель, Вовча, Самара, Солона перевищувала допустимі норми і була в межах 1526-3835 мг/дм3. У порівнянні з попередніми роками дещо знизилася мінералізація води у водосховищах.

Середньорічні концентрації основних забруднюючих речовин перевищували гранично допустимі концентрації, а за деякими інгредієнтами знаходилися на рівні високого забруднення2. За вмістом сполук азоту амонійного, нітритного та нафтопродуктів середньорічні концентрації були в межах <1 - 6 ГДК. Середньорічні концентрації фенолів були в межах <1-8 ГДК, сполук заліза загального – 1-7, міді – 1-44, цинку – 1-11, марганцю – 1-19 та хрому шестивалентного – 1-13 ГДК.

Високий середньорічний вміст сполук міді- 37-44 ГДК та цинку – 11 ГДК відмічено на р. Сула, сполук марганцю – 10-19 ГДК на рр. Случ, Тетерів, Ірша, Сула, Псел, Хорол, Ворскла, Вовча, Дніпровському водосховищі.

Усього у 2006 році було зареєстровано 193 випадки високого забруднення на 29 водних об’єктах (у 2005 році – 175). Найбільша кількість випадків високого забруднення відмічена за вмістом сполук марганцю – 106; сульфатів - 25, сполук міді - 19, сполук заліза загального – 20, сполук цинку – 13, азоту нітритному – 6, азоту амонійному – 3, кисню – 1 випадок.

Збільшився вміст сполук азоту амонійного та сполук міді у воді більшості річок і водосховищ басейну, нафтопродуктів – у водах рр. Горинь, Устя, Рось (вище м. Біла Церква), сполук марганцю – рр. Дніпро (смт. Неданчичі), Случ, Ірша, Остер, Канівському (м. Ржищів) та Дніпровському водосховищах. Зменшення концентрацій за сполуками марганцю відмічено у рр.. Псел, Самара, Кременчуцькому та Дніпродзержинському водосховищах, сполук цинку – у Дніпрі біля м. Херсон, Канівському та Каховському водосховищах.

Починаючи з 2003 року спостерігається збільшення вмісту у воді водосховищ фосфатів (до недавнього часу був стабільним і незначно мінявся протягом року), що свідчить про підвищення антропогенного навантаження на водні ресурси Дніпра. Збільшення вмісту у воді біогенних елементів, насамперед фосфору та азоту, сприяє прискоренню процесів ефтрофування вод (підвищення біологічної продуктивності), що призводить до зменшення здатності річки до самоочищення.

Високі природні показники вмісту заліза загального, амонію, хімічного та біохімічного споживання кисню, а також кольоровості притаманні водам річок Прип’ять і Уж. Основною причиною цього є надходження високогумінових органічних сполук з болотистих водозбірних територій.

Якість води у верхній течії Десни у прикордонних створах з Російською Федерацією протягом останніх двох років була задовільна. У нижній течії Десни, в районі водозабору м. Києва на якість деснянської води суттєво впливає Канівське водосховище. Вода в цих створах практично є сумішшю деснянської і дніпровської вод. Особливо звертає на себе увагу висока концентрація завислих речовин, і заліза загального. Такий гідрохімічний стан води обумовлений природними чинниками. Слід відзначити, що з 2004 року спостерігається тенденція до збільшення вмісту у воді фосфатів.

Води Канівського водосховища порівняно з Київським протягом останнього року мали нижчі показники хімічного споживання кисню, амонію сольового, заліза загального завдяки значному впливу на гідрохімічний стан водосховища р. Десна, яка дає близько 20 % стоку Дніпра і вода якої менше забруднена біогенними елементами. Найбільш забрудненою частиною Канівського водосховища є акваторія у районі Бортницької станції аерації, де концентрації біогенних елементів продовжують зростати.

За гідрохімічними показниками погіршується якість води Кременчуцького водосховища. У літній період, крім зниження вмісту кисню, тут було відмічено збільшення кольоровості води, показника хімічного споживання кисню, вмісту іонів заліза та амонію. Наявність вмісту марганцю у воді середніх водосховищ підтверджується результатами багаторічних спостережень. У Кременчуцькому водосховищі постійно проходить акумуляція марганцю. Цей процес також характерний і для розміщених нижче водосховищ каскаду.

Слабка течія р. Рось та велика кількість розташованих на ній водосховищ зумовлюють проходження у її водах внутрішніх процесів, інтенсивність яких, у значній мірі, визначає наявність вмісту азоту і фосфору що, у свою чергу, є індикатором антропогенного навантаження на річку. Підвищена кількість у воді завислих речовин (як мінеральних так і органічних) за умови слабкої течії призводить до їх седиментації та утворення значних донних відкладень, як у руслі, так і у водосховищах. Найбільші забруднення, особливо в літній період, спостерігаються в районах нижніх водосховищ - Стеблівського і Корсунь-Шевченківського. Протягом останніх років тенденція забруднення ріки Рось розповсюдилася вверх за течією майже на територію всієї Київської області. Така ситуація обумовлена, насамперед, скиданням водокористувачами до Росі та її приток не очищених та недостатньо очищених стічних (зворотних) вод.

У літній період різко погіршується якість води Дніпродзержинського водосховища, насамперед у районі водозабору м. Комсомольська. Літня спека регулярно спричиняє значне зниження вмісту у воді розчиненого кисню та зростання вмісту амонію сольового і показника хімічного споживання кисню, що супроводжується різким зростанням життєдіяльності фітопланктону і цвітінням водосховища.

Однією з найчистіших річок України є р. Псьол. Вміст органічних речовин та іонів амонію в її воді залишився на рівні минулих років. Спостерігалося незначне зростання вмісту заліза.

Залишається задовільним гідрохімічний стан р. Ворскла на кордоні з Російською Федерацією (створ с. Козинка). Вниз за течією ріки до м. Полтава забруднення води зростає. Зростають середньорічні показники хімічного та біохімічного споживання кисню, кольоровості, амонію сольового, заліза, фосфатів.

Забруднення води Дніпровського водосховища (район Кайдаківського водозабору м. Дніпропетровська) залишилося на рівні минулих років. Перевищення ГДК мало місце за показниками хімічного та біохімічного споживання кисню, вмісту фосфатів та амонію сольового. У створах Дніпровського водосховища водозаборів Придніпровської ТЕС та каналу Дніпро - Західний Донбас, що розташовані нижче впадіння р. Самари, спостерігається підвищення вмісту хлоридів та сульфатів.

Води річки Оріль, як і більшості річок південної частини басейну Дніпра, є високо мінералізованими. Мінералізація води річки тримається на рівні 708-2332 мг/дм3 при нормі 1000 мг/дм3. За останні роки збільшився вміст у воді сульфатів, магнію, збільшилася жорсткість води та мінералізація. Значно погіршився гідрохімічний стан р. Самари. Зросли показники: мінералізації, хімічного споживання кисню, жорсткості, майже у два рази зріс вміст сульфатів і хлоридів.

Практично на рівні минулих років залишилися основні показники якості води Каховського водосховища. Не змінною залишається забрудненість органічними речовинами води нижче м. Енергодар та у створі нижнього б’єфу Каховської ГЕС. У літні місяці тут відмічено зростання вмісту у воді марганцю.

Найбільшою екологічною проблемою в басейні Дніпра є річка Інгулець. Якщо санітарний стан Іскрівського водосховища (верхів’я р. Інгулець) протягом року був задовільний, то санітарний стан Карачунівського водосховища (джерело питного і технічного водопостачання м. Кривий Ріг) погіршився. Зросли показники органічного забруднення води, вмісту сульфатів, нікелю та марганцю. За рахунок фільтрації із накопичувачів гірничо-збагачувальних комбінатів зросла мінералізація води водосховища.

Різко погіршується якість води Інгульця нижче скидів підприємств Кривбасу. При цьому мінералізація води за останні роки зросла у 2,5 рази, забруднення органічними речовинами у 2,0 рази, нафтопродуктами у 2,0 рази, азотом амонійним – у 4,9 рази, у порівнянні з показниками якості вод Карачунівського водосховища. У результаті промивки русла річки Інгулець якісні показники води покращуються, але після закінчення промивки стан річки погіршується – зростає вміст хлоридів, сульфатів, збільшується мінералізація та загальна жорсткість. Як показують лабораторні дослідження, погіршення якості води в останні роки відбувається за рахунок збільшення антропогенного навантаження на басейн, неконтрольних скидів до нього забруднених або недостатньо очищених стічних вод численних підприємств, організацій, розміщених у басейні.

Гідробіологічні спостереження в басейні Дніпра проводились на 10 річках та 6 водосховищах дніпровського каскаду в 40 пунктах.

На Київському, Канівському і Кременчуцькому водосховищах та річках Рось, Десна, Тетерів, Трубіж, Ірпінь, Недра, Тясмин, Вільшанка, Ірша та Остер проводилися визначення хронічної токсичності вод (біотестування).

За даними вивчення стану планктонних ценозів сапробіологічна ситуація на рр. Дніпро, Устя, Тетерів, Десна, Горинь була відносно благополучною, фіксувалось помірне забруднення. Найбільш забрудненим водним об’єктом басейну Дніпра була річка Стир, де спостерігались процеси повільного погіршення екологічної ситуації. На річках Прип’ять та Мокра Московка відмічено порушення структури зоопланктонного ценозу. Якість води річок Тетерів, Дніпро, Горинь, Устя, Десна, Рось за станом гідробіоценозів характеризується як помірно забруднена.

Трофність (продуктивність) вод р. Дніпро змінювалася від оліготрофної на ділянці 3 км нижче с.Неданчичі до політрофної біля міст Нова Каховка та Херсон. Трофність вод р. Устя – змінювалась від оліготрофної до політрофної; р. Тетерів – від мезотрофної до ев-політрофної; р. Рось – від мезо-евтрофної до гіпертрофної; р. Горинь – від оліготрофної до ев-політрофної. Трофність вод річок Стир, Десна та Прип’ять оцінювалась як оліготрофна; р. Мокра Московка – мезо-евтрофна. Тобто продуктивність вод р. Дніпро змінювалась від низькопродуктивної до високопродуктивної, що свідчить про закономірний природний процес розвитку фітопланктону.

Суттєвих змін у стані гідробіоценозів порівняно з 2005 роком не виявлено.

За результатами біотестування токсична дія вод на тест-об’єкт Ceriodaphnia affinis виявлена на р. Рось в 15,2 %, р.Трубіж - в 33,3%, р. Ірпінь – в 16,7%, р. Недра - в 40% відібраних проб.

На водосховищах дніпровського каскаду стан планктонних ценозів в цілому був задовільний.

Трофність вод Київського водосховища змінювалася від оліготрофної до евтрофної. Переважаючий тип трофності Канівського водосховища – оліготрофний. Трофність вод Кременчуцького водосховища змінювалася від оліготрофної до політрофної. Трофність вод Дніпродзержинського водосховища змінювалася від мезо-евтрофної до евтрофної; Дніпровського водосховища - від оліготрофної до евтрофної; Каховського – від мезо-евтрофної до ев-політрофної і політрофної.

Суттєвих змін у стані гідробіоценозів дніпровських водосховищ у порівнянні з 2005 роком не виявлено.

Хронічну токсичність вод Київського водосховища виявлено у червні у створі 3,5 км нижче м. Чорнобиль, у жовтні - у створі біля с. Зелений Мис. На Канівському водосховищі біля Києва хронічна токсичність вод відмічалася періодично протягом всього року. У Кременчуцькому водосховищі біля м. Канів токсичність вод виявлена у вересні місяці.

За результатами перевірок за останні три роки було встановлено, що якість зворотних вод не завжди відповідає встановленим гранично допустимим скидам (далі ГДС), спостерігається неритмічна робота очисних споруд, а інколи вони зовсім не працюють.

Так, ВАТ АК “Київводоканал” відображає у звітності свої скиди стічних вод як нормативно-очищені, але середньорічне перевищення ГДС за вмістом азоту амонійного у 1,4 рази вказує на те, що дані стоки є недостатньо-очищеними. Крім цього, періодично протягом минулих років фіксувалися перевищення ГДС за вмістом фосфатів та завислих речовин. Також без очистки скидаються до Русанівської протоки та р. Дніпра стічні води після промивки фільтрів і відстійників водоочисних споруд Водоканалу з перевищеннями ГДС за вмістом завислих речовин та алюмінію.

Окремо слід відмітити стан води малих річок у акваторії Києва. Проведені протягом липня поточного року лабораторні дослідження річок Сирець, Красна, Либідь, Віта та Сіверка показали їх незадовільний гідрохімічний стан. Незадовільна якість води спостерігається і в р. Стугна, на яку значною мірою впливають каналізаційно-очисні споруди м. Василькова. У минулому році у воді р. Стугна було зафіксоване перевищення ГДС за завислими речовинами у 9, за вмістом амонію у 26, фосфатів у 2, нафтопродуктів у 3, ХСК у 3 та БСК у 5 разів. Це ж саме стосується незадовільної роботи очисних споруд міст Кагарлик, Миронівна, Богуслав, які скидають недостатньо очищені стічні води до басейну Росі.

Забруднювачами р. Десни є підприємства м. Н.-Сіверський, до яких відносяться ТОВ “Комунальник”, ВАТ “Н.-Сіверський сирзавод”, ВАТ “Н.-Сіверський м’ясокомбінат”. Ряд підприємств Черкаській області систематично забруднюють річку Суха Згар, скидаючи в неї недостатньо очищені або неочищені стічні води. Зокрема, неефективно продовжують працювати каналізаційно-очисні споруди ВАТ „Веста” м. Золотоноша.

Серед 48 відібраних у минулому році проб зворотних вод підприємств і організацій Запорізької області - лише 13 відповідали встановленим нормативам. Відбувається значне забруднення р. Молочної стічними водами КП “Водоканал” (м. Мелітополь), очисні споруди якого, незважаючи на проведену реконструкцію, працюють неефективно. Відмічається перевищення ГДК за хлоридами, нітритами та залізом загальним. Унаслідок забруднення стічними водами, які скидаються підприємствами Вільнянського району м. Запоріжжя, погіршився гідрохімічний стан р. Мокра Московка.

Основними забруднювачами р. Дніпро та Каховського водосховища у Херсонській області є Новокаховське ВУВКГ, Херсонське ВУВКГ, ВАТ “Південелектромаш”, державний завод “Палада”, Херсонський суднобудівний завод, ОРК “Рибаки Херсону”, ДКП “Миколаївводоканал” та Дніпровський осетровий рибоводний завод. Спостерігалося перевищення ГДС за показниками азоту амонійному у 7-20 рази, нітратів у 2 рази, фосфатів у 3 рази, хімічного та біохімічного споживання кисню у 2 рази.
Радіологічний стан водних об’єктів басейну Дніпра у 2006 році визначався переважно змивом радіонуклідів із територій, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС. Одним із основних факторів, який суттєво впливає на формування вторинного радіоактивного забруднення поверхневих вод, є особливості гідрометеорологічних умов. Оскільки головним джерелом надходження радіонуклідів до Київського водосховища з їх подальшою міграцією каскадом дніпровських водосховищ є р. Прип’ять, то умови формування поверхневого стоку на території її водозбору мають вирішальний вплив на радіаційний стан всього каскаду.

Забруднення р.Прип’яті радіонуклідом 90стронцієм надходить, в основному, з території Білорусі. Вміст 137цезію у водних об’єктах з роками зменшується, оскільки зв’язується у нерозчинні сполуки.

У 2006 році гідрологічний режим р. Прип’ять на пригирловій ділянці визначався меншими середньобагаторічними витратами і об’ємом стоку весняного водопілля і підвищеною водністю упродовж літньо-осіннього періоду. Максимальна витрата води р. Прип’ять у створі м. Чорнобиль, під час проходження весняного водопілля, склала 1200 м3/с при нормі 1720 м3/с. Найвищі рівні води були приблизно на 1,2 м нижчими за критичні позначки, за межами яких відбувається затоплення неодамбованих, забруднених радіонуклідами ділянок заплави ріки.

Максимальні та середньорічні концентрації радіонуклідів у воді р. Прип’ять у створі м. Чорнобиль були одними з найменших за період після аварії на ЧАЕС. Об’ємна активність стронцію-90 у воді за даними ДСНВП „Екоцентр” змінювалась від 72 до 300 Бк/м3 при середньому за рік значенні 159 Бк/м3 (у 2005р. – 239 Бк/м3). Об’ємна активність цезію-137 коливалася в межах 31-158 Бк/м3 при середньому річному значенні 71 Бк/м3 (у 2005р. – 78 Бк/м3).

Концентрації стронцію-90 у водах Верхнього Дніпра і Десни у 2006 році були в середньому 14,7 Бк/м3 та 13,3 Бк/м3 відповідно.

Зниження концентрації стронцію-90 у воді вниз по каскаду водосховищ обумовлено переважно процесами розбавлення водами бокових приток. Фактор розбавлення, забрудненої радіонуклідами води, найбільше значення має у Київському водосховищі, де стік Верхнього Дніпра суттєво впливає на зменшення концентрації радіонуклідів. Так, у 2006 році середньорічна концентрація стронцію-90 у верхньому б’єфі Київської ГЕС (м. Вишгород) складала 98 Бк/м3.

У верхньому б’єфі Канівського водосховища концентрація стронцію-90 становила в середньому 68 Бк/м3. Вміст стронцію-90 у воді нижче по каскаду знижувався і у Каховському водосховищі біля м. Нова Каховка складав в середньому 63 Бк/м3.

Вміст радіонуклідів у зонах впливу Рівненської, Хмельницької і Запорізької атомних станцій, а також в їх технологічних водах і ставках-охолоджувачах був значно нижчим від встановлених норм.



Вміст радіонуклідів у поверхневих водах басейну Дніпра наведений у таблиці.


Таблиця

Вміст радіонуклідів у поверхневих водах басейну р. Дніпро у 2006 році




Об'єкт та пункт

Концентрація, Бк/м3

спостереження

цезій-137

стронцій-90




мін.

макс.

середнє

мін.

макс.

середнє

р. Прип’ять – м. Чорнобиль*

31

158

71

72

300

159

р. Дніпро – с.Неданчичі

_

_

_

8,4

24,4

14,7

р. Десна – м. Чернігів

_

_

_

7,4

23,6

13,3

Київське вдсх. - м. Вишгород

_

_

_

48

148

98

Канівське вдсх.- м. Київ

_

_

_

39

110

67

Канівське вдсх.- м. Канів

_

_

_

28

99

68

Каховське вдсх. - м. Нова Каховка

_

_

_

37

127

63
  1   2   3


База данных защищена авторским правом ©bezogr.ru 2016
обратиться к администрации

    Главная страница